Визначення місця проживання малолітніх дітей: ВС вказав на важливий аспект

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 542/1428/18, в якій досліджував питання визначення місця проживання малолітніх дітей із батьком.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що він та відповідач уклали шлюб, в якому у них народилися двоє малолітніх дітей. Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини фактично припинені. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, сім’я існує формально. Діти залишилися проживати з ним у будинку, який належить його матері.

Та у січні 2019 року відповідач забрала молодшого сина і вивезла його за місцем теперішнього проживання зі своїм співмешканцем. У спілкуванні з сином мати дитини позивачу відмовляла, дитина перестала відвідувати школу.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визначено місце проживання дітей разом із батьком. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про визначення місця проживання дітей із батьком. Верховний Суд погодився з такими висновками судів з огляду на таке.

Так, суди встановили, що позивач не чинить відповідачу будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з синами, а також у їх вихованні.

Визначаючи місце проживання дітей, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що батьком і матір’ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, суди, виходячи із найкращих інтересів дітей, встановивши, що діти вже досить тривалий час проживають разом із батьком, визначили місце їхнього проживання саме разом із ним. Суди на час ухвалення оскаржуваних рішень не встановили обставин, які б давала підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з матір’ю, що фактично приведе до зміни місця проживання дітей, буде мати більш позитивний влив на них. За таких обставини суди правильно врахували інтереси дітей, які проживають в атмосфері любові, турботи, захисту, а тому для зміни їхнього проживання вагомі підстави відсутні.

ВС наголосив, що матір дітей, яка, безсумнівно, відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов'язок піклуватися про їхнє здоров'я, стан розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

Беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, визначаючи місце проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з батьком, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме їхньому повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дітьми, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що діти можуть бути розлучені з матір'ю лише за виключних обставин, Верховний Суд наголошує на тому, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Під час вирішення цієї справи, серед іншого суди керувалися установленими та тривалими зв’язками батька з дітьми, з огляду на те, що вони тривалий час проживали разом, а отже проживання дітей із батьком буде відповідати найкращим їх інтересам. Суд апеляційної інстанції врахував, що стан здоров'я старшого сина, його однозначна позиція і бачення свого місця проживання разом із батьком з великою вірогідністю можуть стати чинниками, які спровокують вкрай негативні наслідки для цієї дитини у разі його примусового переміщення для постійного проживання з матір'ю.

Крім того, ВС зазначив, що твердження заявника про те, що суд не розглянув клопотання позивача про призначення психологічної експертизи, не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки таке клопотання визнано передчасним на стадії закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. При цьому ВС підкреслив, що таке клопотання подано позивачем, а не відповідачем; заявник не скористалася своїм процесуальним правом заявлення такого клопотання суду, відповідно, її права не порушено.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може суд зобов'язати нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.