Відповідальність за недопуск НКРЕКП до перевірки: практика Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом оператора газорозподільної системи (ОГС) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть цієї справи полягає у тому, що НКРЕКП, вирішивши провести позапланову перевірку позивача, здійснила запити на отримання інформації та документів від позивача відповідно до предмету перевірки з вимогою надати відповідні документи у встановлений строк. Проте позивач не надав затребувані документи та відмовив у допуску посадових осіб НКРЕКП до проведення перевірки із зазначенням підстави відмови, про що НКРЕКП було складено акти. У подальшому НКРЕКП винесла постанову, якою на позивача накладено штраф за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201 (Ліцензійні умови), щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Вважаючи цю постанову такою, що не відповідає закону, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати цю постанову протиправною та скасувати її. Позовні вимоги було обґрунтовано наявністю у позивача правових підстав для недопуску посадових осіб НКРЕКП до проведення перевірки, внаслідок чого, на думку позивача, постанова про накладення на нього штрафної санкції є неправомірною.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент проведення перевірки не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта з визначенням переліку питань залежно від ступеня ризику, а тому позивач правомірно відмовив у допуску до перевірки посадових осіб НКРЕКП. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначене в оскаржуваній постанові порушення не є порушенням Ліцензійних умов.

Верховний Суд частково погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу НКРЕКП задовольним частково, рішення судів попередніх інстанцій змінив, виклавши їх мотивувальну частину у редакції постанови Верховного Суду.

Зокрема, Суд погодився з доводами НКРЕКП про те, що наведена позивачем підстава відмови у допуску до проведення перевірки є необґрунтованою, а тому такий недопуск був неправомірним. Проте Верховний Суд зазначив про неправомірність постанови про накладення штрафу, оскільки дійшов висновку про те, що фактично недопуск до проведення перевірки не є порушенням Ліцензійних умов, а є іншим видом порушення, за яке передбачена санкція іншого характеру.

Колегія суддів у складі Касаційного адміністративного суду врахувала, що встановлена статтею 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вимога щодо допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом, як обов`язок будь-якого суб`єкта господарювання при здійсненні заходів державного нагляду та контролю, незалежно від того, яку саме господарську, в тому числі, ліцензійну діяльність провадить той чи інший суб`єкт, є загальною, обов`язковою для виконання всіма суб`єктами господарювання.

З огляду на те, що порушення цієї вимоги (статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») не є порушенням пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов, Верховний Суд дійшов висновку, що недопуск до перевірки не утворює правопорушення у сфері обов’язку дотримання Ліцензійних умов, а тому не може бути підставою для застосування санкцій у вигляді штрафу згідно з підпунктом «б» пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» (за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню).

При цьому колегія суддів зазначила, що відповідно до пункту 8 частини дванадцятої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що недопуск суб’єктом господарювання, що провадить діяльність, яка підлягає ліцензуванню, посадових осіб органу ліцензування до проведення перевірки за відсутності передбачених для цього законодавством підстав, не може вважатися порушенням ліцензійних умов, однак, такий недопуск є окремим видом порушення, вчинення якого може бути підставою для застосування санкцій, зокрема, у вигляді анулювання ліцензії.

Постанова Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а (адміністративне провадження № К/9901/9542/21).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.