Незаконне заволодіння транспортним засобом: ВС розповів про відповідальність для співучасників

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 742/2146/20, в якій досліджував питання відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що двоє громадян України подорожували на автомобілі марки Mercedes-Benz 200d під керуванням іншої особи.

В подальшому, біля 16:50, проїжджаючи по автодорозі, у громадянина за попередньою змовою з знайомим виник умисел направлений на незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем.

З цією метою, вони попросили водія автомобіля зупинитись біля одного з магазинів та придбати кави.

Після того, як  водій під час зупинки вийшов із автомобіля, залишивши ключ у замку запалювання, чоловік , який перебував на задньому пасажирському сидінні та в подальшому пересів на місце водія, та його знайомий, діючи умисно, за попередньою змовою, групою осіб, шляхом запуску двигуна у відсутності власника транспортного засобу, незаконно заволоділи автомобілем Mercedes-Benz 200d та поїхали з місця скоєння злочину але згодом були затримані співробітниками поліції.

За вироком суду першої інстанції їх засудженого до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.

Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що твердження захисників про відсутність у діях засуджених попередньої змови на вчинення злочину та непричетність до реалізації скоєного одного з них обґрунтовано були визнані безпідставними з огляду на таке.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

ВС зауважив, що угода між співучасниками (про характер діяння, час і місце його вчинення, розподіл ролей) виникла попередньо, тобто до початку вчинення злочину  (задовго до цієї події або безпосередньо перед нею).

Із матеріалів провадження видно, що поведінка засуджених під час скоєння злочину була узгодженою, оперативною та послідовною, а обопільність їх умислу підтверджується також і конклюдентними діями засуджених. Так засуджений, скориставшись наявністю ключа у замку запалювання, відразу після того, як потерпілий покинув автомобіль, щоб  за їх проханням купити кави, запустив двигун і покинув місце зупинки, а другий засуджений йому в цьому ніяк не завадив, до початку його руху не вийшов із автомобіля та у подальшому викинув із вікна документи на ім`я власника потерпілого, що зберігались в салоні автомобіля.

Тому, посилання сторони захисту на те, що один з засуджених не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки не брав участі у протиправному вилученні транспортного засобу, а лише здійснив на ньому поїздку в якості пасажира, не заслуговують на увагу.

ВС також зазначив,що відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незважаючи на те, що транспортним засобом керував один з них, і те, що особа, особисто не вчиняла активних дій, спрямованих на його фізичне переміщення, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Суд взяв до уваги і той той факт, що домовляючись із водієм про поїздку на значну відстань, яка коштувала 900 гривень, чоловік при собі таких грошей не мав, а зазначена версія про те, що злочин вчинив лише його знайомий є спробою, спрямованою на уникнення відповідальності або пом`якшення покарання.

У сукупності наведеного, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, дії засуджених за ч.2 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньої змовою групою осіб.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.