Верховный Суд вынес решение по делу о праве Рады адвокатов Украины устанавливать плату за ведение ЕРАУ или внесение сведений в него

22 июня 2023 года Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда вынес постановление по делу № 640/28126/20 по административному иску к Национальной ассоциации адвокатов Украины, которое касалось в частности установления платы за внесение сведений в ЕРАУ.

Суть спора

Истец просил суд признать недействительными с момента принятия решения Совета адвокатов Украины от 22.09.2017 года №191 «Вопрос организационного обеспечения ведения Единого реестра адвокатов Украины» (с учетом дальнейших изменений).

Исковые требования обосновывал тем, что считает указанное решение противоправным, поскольку им введена обязательная плата за представление в Единый реестр адвокатов Украины дополнительных сведений о осуществлении адвокатом своей деятельности, информации о его наградах, почетных званиях и т.п., что фактически создает необоснованное финансовое бремя, взыскание которого противоречит предписаниям законодательства Украины.

Истец замечал, что Законом не предусмотрено право Совета адвокатов Украины устанавливать какую-либо плату за ведение Единого реестра адвокатов Украины или внесения сведений в него.

Кроме того, по убеждению истца, ответчиком противоправно не осуществлена государственная регистрация обжалуемого решения в Минюсте, поскольку последнее является нормативно-правовым актом.

Суды первой и апелляционной инстанции в удовлетворении отказали, истец обратился с кассационной жалобой в Верховный Суд.

Позиція Верховного Суду

Предметом оскарження у цій справі є рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 «Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України» (з урахуванням подальших змін).

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив про протиправність такого рішення з огляду на створення цим рішенням додаткового фінансового тягаря для адвоката. Також вважає, що відповідачем протиправно не здійснено державну реєстрацію оскаржуваного рішення, оскільки останнє є нормативно-правові актом.

Верховний Суд виходить з такого.

З аналізу статей 1, 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування - це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом, а також визначена нормативно-правовими актами система органів, метою діяльності яких є забезпечення високого професійного рівня правової допомоги, що надається адвокатами в Україні, та реалізація правових гарантій адвокатської діяльності.

Задля реалізації такого права законом передбачено функціонування адвокатського самоврядування і відповідних організаційних формах та з відповідними функціями та повноваженнями.

Статтею 58 Закону врегульовано фінансове забезпечення органів адвокатського самоврядування.

Цією правовою нормою визначено, що утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок:

1) плати за складання кваліфікаційного іспиту;

2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;

3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань;

5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;

6) інших не заборонених законом джерел.

Беручи до уваги вказане Верховний Суд резюмує, що внесення обов`язкових відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України як реалізація завдань адвокатського самоврядування за рахунок щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування (п. 2 ч. 1 ст. 58 Закону).

Згідно з ч. 2 статті 58 Закону №5076 розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, Вищої ревізійної комісії адвокатури та ведення Єдиного реєстру адвокатів України та не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року. Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є однаковим для всіх адвокатів. Адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, звільняються від сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на період зупинення такого права.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що законом не заборонено внесення до ЄРАУ додаткових відомостей, крім вказаних у переліку вище.

Також законодавство не забороняє адвокатському самоврядуванню самостійно визначати способи реалізації завдань адвокатського самоврядування та джерела їх фінансового забезпечення у межах правового поля.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Рішенням Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 "Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України" (із змінами) було затверджено щорічну плату (внесок) за опрацювання, внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, а саме:

1) логотипу та/або найменування веб-сайту АО, АБ, в якому адвокат здійснює адвокатську діяльність - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;

2) категорій справ, які веде адвокат (не більше 10 категорій) - у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей;

3) нагород, почесних звань, відзнак тощо - у розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати станом на день подання до ради адвокатів регіону таких відомостей. (пункт 1).

При цьому суди встановили, що вказане рішення прийнято відповідачем з метою удосконалення профайлу адвоката в ЄРАУ. Зокрема, адвокатам надано можливість за відповідну плату вносити додаткову інформацію, яка фактично є рекламою адвоката. Внесення такої інформації здійснюється виключно за бажанням адвоката.

Отже, спірне рішення відповідача стосується внесення відомостей до ЄРАУ, які не визначені законом як обов`язкові та внесення яких не є обов`язком адвокатського самоврядування і не забезпечене фінансово за рахунок щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.

Верховний Суд бере до уваги, що прийняття рішення такого змісту не суперечить визначеним законом повноваженням відповідача та віднесено до його компетенції.

З огляду на це Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 "Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України" (із змінами) прийняте відповідачем виключно стосовно сплати внесків за внесення додаткової інформації до Єдиного реєстру адвокатів України, яка не передбачена Законом №5076 як обов`язкова для внесення.

Водночас п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону передбачає, що утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися також за рахунок інших не заборонених законом джерел.

За таких обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів про необґрунтованість доводів позивача про те, що відповідно до ч. 2 статті 58 Закону №5076 розмір щорічних внесків адвокатів не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки встановлена оскаржуваним рішенням щорічна плата (внесок) за опрацювання, внесення та розміщення додаткової інформації у профайлі адвоката (за його бажанням) в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України не відноситься до обов`язкових внесків, а здійснюється виключно за бажанням адвоката.

Також безпідставними є доводи позивача про відсутність права у Ради адвокатів України встановлювати щорічні внески за ведення Єдиного реєстру адвокатів, оскільки ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 1.6 Розділу ІІ Положення про Раду адвокатів України передбачено повноваження Ради адвокатів України щодо здійснення організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України та встановлення розміру та порядку сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечення їх розподілу і використання.

Стосовно доводів скаржника про необхідність державної реєстрації оскаржуваного рішення Ради адвокатів України від 22.09.2017 року №191 "Питання організаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України", оскільки останнє є нормативно-правовим актом застосування у взаємному зв`язку з нормами статті 57 Конституції України та статті 57 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №395, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини першої та третьої статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Враховуючи вказані норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини Верховний Суд зазначає, що приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.

За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оспорюване позивачем рішення відповідача прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні.

Отже, Суд констатує правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.