Стала известна финальная редакция закона об отмене Хозяйственного кодекса – Руслан Стефанчук подписал закон

После преодоления 4 февраля блокирующих постановлений об отмене голосования за законопроект 6013 об отмене Хозяйственного кодекса, спикер Верховной Рады Руслан Стефанчук поставил подпись под финальным текстом этого закона «Об особенностях регулирования деятельности юридических лиц отдельных организационно-правовых форм в переходный период и объединений юридических лиц» №4196-ІХ.

Переходным периодом считается трехлетний срок, начинающийся со дня вступления в силу этого закона. Закон вводится в действие через 6 месяцев, и с того момента Хозяйственный кодекс считается утратившим силу.

Також дається визначення підприємству. Підприємство – це юридична особа, яка на день введення в дію цього Закону зареєстрована в організаційно-правовій формі державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації.

Відповідно до нового закону під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Не можуть здійснювати господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Суб’єктами господарювання є:

• господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;
• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб’єкти господарювання залежно від кількості працівників та обсягу доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів мікропідприємництва, суб’єктів малого підприємництва, суб’єктів середнього підприємництва або суб’єктів великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період – календарний рік);
• юридичні особи – суб’єкти господарювання незалежно від організаційно- правової форми чи форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період – календарний рік).

Суб’єктами малого підприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період – календарний рік);
• юридичні особи – суб’єкти господарювання незалежно від організаційно- правової форми чи форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період – календарний рік).

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період – календарний рік).

Інші юридичні особи та фізичні особи – підприємці, не передбачені абзацами другим – восьмим цієї частини, належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Підприємство

Приватне підприємство є юридичною особою, що створена на основі приватної власності однієї чи кількох фізичних осіб або юридичної особи і діє відповідно до статуту.

Іноземне підприємство є юридичною особою, що створена згідно із законодавством України і діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб.

Дочірнє підприємство є юридичною особою, єдиним учасником (засновником) якої є інше підприємство або підприємницьке товариство.

Підприємство об’єднання громадян є юридичною особою, що створена об’єднанням громадян (громадською організацією, політичною партією) релігійною організацією з метою здійснення діяльності для виконання своїх статутних завдань.

Підприємство споживчої кооперації є юридичною особою, що створена споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств з метою здійснення діяльності для виконання своїх статутних завдань.

Порядок створення, діяльності та припинення підприємств визначається законом, а також установчими документами підприємства.

Об’єднання юридичних осіб

Об’єднання юридичних осіб – це організація, створена у складі двох або більше юридичних осіб з метою координації їхньої виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання юридичних осіб створюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.

Об’єднання юридичних осіб є юридичною особою.

Види об’єднань юридичних осіб

Залежно від порядку заснування об’єднання юридичних осіб може створюватися як господарське об’єднання або як державне чи комунальне господарське об’єднання.

Господарське об’єднання – це об’єднання юридичних осіб, створене за ініціативою юридичних осіб незалежно від їхнього виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Господарські об’єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, що затверджується їхніми засновниками.

Державне або комунальне господарське об’єднання – це об’єднання юридичних осіб, створене юридичними особами, єдиним учасником (засновником) яких є держава або територіальна громада, та/або юридичними особами, у статутному капіталі яких частка держави або територіальної громади перевищує 50 відсотків, за рішенням Кабінету Міністрів України, а у визначених законом випадках – за рішенням міністерства (іншого органу, до сфери управління якого належать юридичні особи, що створюють об’єднання), або за рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Державне або комунальне господарське об’єднання діє на основі рішення про його створення та статуту, що затверджується органом, що прийняв рішення про створення такого об’єднання.

Форми об’єднань юридичних осіб

Об’єднання юридичних осіб створюються та діють у формі асоціації, корпорації, консорціуму, концерну, іншого об’єднання юридичних осіб, передбаченого законом.

Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності юридичних осіб, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність юридичних осіб – учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їхні інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами.

Корпорація – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів юридичних осіб, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання юридичних осіб для досягнення його учасниками спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. Консорціум припиняє свою діяльність після досягнення мети його створення.

Концерн – це статутне об’єднання юридичних осіб на основі їхньої фінансової  залежності  від  одного  або  групи  учасників  об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їхні інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами. Учасник концерну не може одночасно бути учасником іншого концерну.

Особливості припинення підприємств у перехідний період

Протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону учасники (засновники) підприємства, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності приймають рішення про припинення підприємства (крім державних некомерційних підприємств), єдиним учасником (засновником) якого є держава, крім підприємств, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство.

Уповноважений орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про  припинення  підприємства,  єдиним  учасником  (засновником)  якого є територіальна громада (територіальні громади).

Рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава, щодо якого станом на день введення в дію цього Закону відкрито провадження у справі про банкрутство, приймається протягом шести місяців з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

Припинення підприємства здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Підприємство, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), припиняється в результаті перетворення або ліквідації.

У разі перетворення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування самостійно обирає організаційно-правову форму юридичної особи – правонаступника такого підприємства відповідно до положень цієї статті.

Державне комерційне підприємство, казенне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, або в державне некомерційне товариство.

Порядок перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок перетворення державного підприємства в державне некомерційне товариство затверджується Кабінетом Міністрів України.

Комунальне комерційне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать відповідній територіальній громаді, або в комунальне некомерційне товариство.

Спільне комунальне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або в комунальне некомерційне товариство із збереженням пропорцій участі відповідних територіальних громад.

Одночасно з прийняттям рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування призначає комісію з припинення підприємства (комісію з перетворення, ліквідаційну комісію).

Виконання функцій комісії з припинення підприємства (комісії з перетворення, ліквідаційної комісії) може бути покладено на виконавчий орган підприємства.

Одночасно з прийняттям рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), шляхом перетворення уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування призначає інвентаризаційну комісію та приймає рішення про проведення інвентаризації майна підприємства.

Відповідальність за правильність проведення інвентаризації майна підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), у зв’язку з його припиненням шляхом перетворення та за достовірність її результатів покладається на голову та членів інвентаризаційної комісії.

На  основі  результатів  інвентаризації  майна  підприємства  комісія з перетворення складає передавальний акт, який затверджується уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування.

Внесення державного та комунального майна до статутного капіталу юридичної особи – правонаступника підприємства, єдиним учасником (засновником)  якого  є  держава  або  територіальна  громада  (територіальні громади), здійснюється за балансовою вартістю такого майна без проведення його оцінки.

Кредитор підприємства, що припиняється в результаті перетворення, не може вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання, а в разі якщо виконання зобов’язання такого підприємства не забезпечено – забезпечення виконання зобов’язання.

Майно, права та обов’язки підприємства, що припиняється в результаті реорганізації, переходять до правонаступників, крім права господарського відання та права оперативного управління майном усіх форм власності.

Право на земельну ділянку державної або комунальної власності, що належала на праві постійного користування державному або комунальному підприємству,  переходить  до  акціонерного  товариства  або  товариства з обмеженою відповідальністю, створеного шляхом перетворення такого підприємства, в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Дія цієї частини поширюється на підприємства всіх форм власності (у тому числі на підприємства змішаної форми власності).

Документи дозвільного характеру, дозволи, ліцензії, сертифікати, декларації, погодження, повідомлення та інші публічні послуги, видані (погоджені, надані) підприємству, щодо якого прийнято рішення про його перетворення, є чинними для юридичної особи – правонаступника такого підприємства протягом строку, на який вони видані, за умови дотримання правонаступником вимог ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності та інших вимог законодавства, передбачених для надання документів дозвільного характеру, дозволів, сертифікатів, декларацій, погоджень, повідомлень чи інших публічних послуг, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї частини поширюється на підприємства всіх форм власності (у тому числі на підприємства змішаної форми власності).

Якщо на день прийняття рішення про перетворення за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), закріплено майно на праві господарського відання або на праві оперативного управління, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування на основі результатів інвентаризації майна підприємства приймає рішення:

про внесення майна, закріпленого на праві господарського відання, до статутного капіталу юридичної особи – правонаступника такого підприємства, крім майна, що не підлягає приватизації;

про передачу майна, закріпленого на праві господарського відання, що не підлягає приватизації, та майна, закріпленого на праві оперативного управління, юридичній особі – правонаступнику такого підприємства на праві узуфрукта державного або комунального майна.

До статутного капіталу юридичної особи, створеної шляхом перетворення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), не може бути внесене речове право на державне або комунальне майно (в тому числі узуфрукт державного або комунального майна), крім випадків, передбачених законом.

Статутом юридичної особи – правонаступника підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), встановлюється порядок погодження органами управління правочинів щодо відчуження та обтяження (застава, іпотека, передача в оренду, управління, користування, концесію, спільну діяльність та інші види обтяжень) майна, внесеного до статутного капіталу такої юридичної особи, а також визначаються повноваження відповідних органів управління щодо прийняття рішень з питань вчинення таких правочинів відповідно до порогових значень вартості майна, робіт, послуг, що є предметом таких правочинів.

У разі неприйняття уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про внесення майна, закріпленого за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), на праві господарського відання, до статутного капіталу юридичної особи – правонаступника такого підприємства подальше володіння та користування таким майном здійснюються такою юридичною особою за правилами, встановленими для майна, переданого на праві узуфрукта державного або комунального майна.

У разі неприйняття уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передання майна, закріпленого за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), на праві оперативного управління, юридичній особі – правонаступнику такого підприємства на праві узуфрукта державного або комунального майна володіння та користування таким майном здійснюються такою юридичною особою за правилами, встановленими для майна, переданого на праві узуфрукта державного або комунального майна.

Якщо уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності не прийняв рішення про перетворення або ліквідацію державного підприємства (державного комерційного підприємства, казенного підприємства) у строк, передбачений частиною першою цієї статті, Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу єдиного майнового комплексу такого підприємства до сфери управління Фонду державного майна України, крім єдиних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації.

Якщо уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності не затвердив передавальний акт, а юридична особа – правонаступник державного підприємства (державного комерційного підприємства, казенного підприємства) не зареєстрована протягом перехідного періоду, передбаченого цим Законом (у тому числі якщо рішення про перетворення прийнято до введення в дію цього Закону), Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу єдиного майнового комплексу такого підприємства до сфери управління Фонду державного майна України, крім єдиних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації.

Передача єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Фонд державного майна України протягом одного року з дня оформлення передачі функцій з управління єдиним майновим комплексом державного комерційного підприємства, казенного підприємства приймає рішення:

про перетворення підприємства в акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі;

про ліквідацію підприємства в порядку, встановленому законом;

про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства в порядку, встановленому законом.

Наглядова рада або рада директорів акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, створеного шляхом перетворення державного підприємства (державного комерційного підприємства, казенного підприємства), комунального комерційного підприємства, спільного комунального підприємства, утворюється за наявності критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України або відповідним органом місцевого самоврядування.

Порядок утворення, організації діяльності та ліквідації, повноваження наглядової ради або ради директорів, порядок призначення її членів визначаються законодавством.

Наявність заборони відчуження або накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту, крім арешту, накладеного за рішенням суду, майна підприємства, у тому числі закріпленого за підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління, відсутність згоди кредитора або іпотекодержателя на відчуження такого майна, а також відсутність згоди контролюючого органу на відчуження такого майна, якщо воно перебуває в податковій заставі, не є перешкодою для внесення такого майна до статутного капіталу юридичної особи, створеної шляхом перетворення такого підприємства. Такі обтяження майна є дійсними для правонаступника такого підприємства, крім випадків, встановлених законом.

Заборона проведення реєстраційних дій, наявність заборгованості із сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування не є підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій, передбачених законодавством, у зв’язку з перетворенням підприємства відповідно до цієї статті.

Дія цієї частини поширюється на підприємства всіх форм власності (у тому числі на підприємства змішаної форми власності).

Підготовка до перетворення та перетворення державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, які на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" входили до його складу, а також державних підприємств, єдині майнові комплекси яких передані в управління акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість", функціонування таких державних підприємств та господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі здійснюються відповідно до Закону «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Нижче наводимо повний текст закону.

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.