Виплата компенсації на бензин людині з інвалідністю: ВС захистив переселенця

Держава забезпечила громадянина автомобілем «Таврія» як інваліда І групи. А в квітні 2016 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ВВД Фонду) призначило йому компенсацію витрат на бензин, ремонт і техобслуговування авто за перше півріччя 2016 року — 122,96 грн. Однак ця сума, на думку громадянина, в понад два рази менша від належної за законом, йдеться на сайті ВС.

Тому він просив суд стягнути з ВВД Фонду на його користь недоплачені 1 352,58 грн. Позивач зазначив, що відповідач виплатив йому кошти із порушенням п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 14 лютого 2015 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» (далі — Постанова). Згідно із зазначеною нормою держава має сплатити позивачеві компенсацію в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність (п.м.), у розрахунку на місяць.

Районний суд погодився з такими аргументами, їх підтримав і апеляційний суд. ВВД Фонду подав скаргу до касаційної інстанції, в якій зазначив, що компенсацію позивачу виплачено у повному обсязі, відповідно до Постанови, та з урахуванням роз’яснень, наданих Міністерством соціальної політики України, та судової практики. Натомість у запереченні на скаргу позивач наголосив, що посилання відповідача на лист Мінсоцполітики України від 28 жовтня 2013 року № 2249/19/93-13 є безпідставним, оскільки наведені в ньому роз’яснення змінюють зміст правової норми, закріпленої в Постанові, та обмежують гарантії непрацездатних осіб.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ВВД Фонду не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що позивач є інвалідом І групи безстроково, у зв’язку з трудовим каліцтвом. Як переміщена особа із районів проведення антитерористичної операції він перебував на обліку у ВВД Фонду.

Пункт 5 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» надає право потерпілому на забезпечення його автомобілем, а також на компенсацію на бензин (пальне), ремонт і техобслуговування авто в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою установлено, що згадані компенсації виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів ― у розмірі відповідно 22% та 16% п.м. Вони виплачуються рівними частинами двічі на рік.

ВС зазначив, що логічний і лексично-синтаксичний аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку, що компенсація на одну особу має нараховуватися щомісячно у розмірі 22% або 16% п.м. Нараховані за кожен місяць суми компенсації виплачуються непрацездатним особам двічі на рік. «Іншого логічного тлумачення зазначена норма не допускає», зазначено в постанові Суду.

Таким чином, наведений позивачем порядок розрахунку належних йому до виплати сум цілком узгоджується із приписами Постанови.

Про це йдеться в постанові ВС від 3 жовтня 2018 року у справі №524/7830/16-ц (провадження №61-20033св18)

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про рішення ВС щодо того, як зараховується до стажу роботи період між атестацією робочих місць. Суд розглянув справу за позовом до управління ПФУ, де позивач просив визнати протиправною відмову в зарахуванні певного періоду роботи.