Як європейський досвід допомагає шукати дієві рішення щодо протидії дезінформації в Україні
Чинне законодавство наразі не має дієвих важелів впливу на медіа, які поширюють дезінформацію. Яким є європейський досвід протидії дезінформації, як боротись з тим, аби фейки не ставали аргументами у судових справах, та як знайти баланс між свободою слова і контролем за поширенням інформаційних вкидів та фейків, розмовляли експерти під час Четвертого загальнонаціонального форуму «Незалежні суди та вільні медіа: протидія дезінформації», відбувся 1 липня 2020 року у онлайн-форматі за підтримки Проекту ЄС «Право-Justice».
Шкода дезінформації для судової системи особливо відчутна, адже третя гілка влади має, з одного боку, викликати довіру суспільства, з другого – послуговуватись виключно правдивими аргументами та фактами у своїй діяльності. Протидіяти дезінформації, що поширюється деякими медіа, досить складно. Адже будь-які санкції викликають апелювання до натиску на свободу слова, а якісних механізмів впливу, крім попереджень чи штрафів – немає. На часі – ухвалення закону, який би регулював тему протидії дезінформації відповідно до кращих європейських практик.
«Між поняттями «дезінформація» та «вираження поглядів» – дуже тонка межа, і без спільної роботи суддів, правозахисників, журналістів, медіаекспертів, спеціалістів із комунікації знайти ефективний спосіб протидіяти дезінформації у законодавстві навряд чи вдасться. Саме тому ми ініціювали цю професійну розмову, яка, маю надію, завершиться подальшим об’єднанням зусиль над удосконаленням законодавства у цій сфері», - зазначила член Вищої ради правосуддя, суддя Харківського апеляційного суду Лариса Швецова.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що міністр культури розкрив нові деталі законопроекту про дезінформацію.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
Читайте также
