Чи може тлумачення права бути нововиявленою обставиною: рішення ВС

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу засудженого на ухвалу апеляційного суду. Останнім судовим рішенням його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Військового суду Центрального регіону України залишено без задоволення. Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.

Так, відповідно до вироку Військового суду Черкаського гарнізону чоловік був засуджений за п. «б» ст. 254-2 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року (Перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень). Військовий суд Центрального регіону України залишив вирок місцевого суду без змін.

Як зазначається в постанові ВС, у заяві про перегляд судового рішення засуджений вказав на наявність нововиявлених обставин, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (Інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути), − висновку лінгвістичної експертизи.

В  результаті проведення такого дослідження з урахуванням лексичних і граматичних вимог до оформлення текстів нормативно-правових документів був зроблений висновок про таке тлумачення п. «б» ст. 254-2 КК України в редакції 1960 року, яке, на думку скаржника, свідчить про безпідставність засудження його за вказаним пунктом статті кримінального закону.

Колегія суддів ККС ВС зауважила: апеляційний суд розглянув заяву засудженого  відповідно до положень гл. 34 КПК України й послався на те, що згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права, а зроблене тлумачення не є офіційним у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України. Тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви чоловіка про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

З тим, що тлумачення права не може бути нововиявленою обставиною, погодився і ВС.

Крім того, на думку колегії суддів ККС ВС, доводи особи про те, що в оскарженій ухвалі апеляційного суду не зазначені всі сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження, а також дата її проголошення, не ґрунтуються на законі, оскільки таких вимог немає в ст. 419 КПК України. При цьому в оскарженій ухвалі вказані учасники апеляційного розгляду.

Зі змісту ухвали апеляційного суду також вбачається, що хоч в її резолютивній частині не зазначений порядок набрання нею законної сили, але вказаний порядок оскарження цього судового рішення. Тому, враховуючи положення ст. 412 КПК України, ВС такі порушення не визнав істотними.

ВС залишив ухвалу апеляційного суду без змін. Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що укладення договору оренди не є гарантом виселення. Верховний Суд роз’яснив, за яких умов можливе примусове виселення.

Також ми повідомляли, що Велика Палата Верховного Суду визначила юрисдикцію спорів щодо усунення перешкод у здійсненні права власності на майно, заарештоване в рамках кримінального провадження.