Стягнення з держави шкоди, завданої внаслідок нерозкритого злочину: позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду вирішила виключну правову проблему щодо можливості комплексного застосування ч. 6 ст. 1176 і ст. 1177 ЦК України та стягнення з держави майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням як майну фізичної особи, так і майну юридичної особи, якщо внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Так, у справі № 916/1423/17 юридична особа звернулася з позовом до прокуратури, слідчого управління і відділу поліції, а також Державної казначейської служби України. Позивач просив суд стягнути з держави матеріальну шкоду, заподіяну бездіяльністю органів досудового розслідування, які протягом тривалого часу не завершили розслідування у кримінальному провадженні щодо розшуку викраденого майна позивача, чим завдали йому майнової шкоди у вигляді вартості цього майна.

При вирішенні цього спору Велика Палата ВС виходила з таких міркувань.

Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими.

Згідно з ч. 1 ст. 1207 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Положення ст. 1177 ЦК України встановлюють порядок відшкодування шкоди, завданої саме фізичній особі, і не можуть за аналогією застосовуватися до відносин щодо відшкодування шкоди, завданої злочином юридичній особі.

З огляду на викладене Велика Палата ВС не вважає можливим комплексне застосування ч. 6 ст. 1176 та ст. 1177 ЦК України у справах про відшкодування державою шкоди, завданої юридичній особі внаслідок кримінального правопорушення, якщо у зв'язку із бездіяльністю органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Як убачається з матеріалів справи, у межах кримінального провадження позивач звернувся з цивільним позовом до осіб, яких він вважає винними у заподіянні йому збитків. А звертаючись із позовом про відшкодування вартості викраденого майна у справі № 916/1423/17, позивач намагається отримати відшкодування за ті самі збитки, але від інших осіб, ніж за цивільним позовом, заявленим у кримінальному провадженні.

Однак установлений судами факт бездіяльності слідчого та начальника слідчого відділу у кримінальному провадженні щодо викрадення майна не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості викраденого майна.

Відтак Велика Палата ВС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між бездіяльністю відповідачів і шкодою, завданою позивачеві викраденням майна.

Водночас суд зауважив, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо.

Суди попередніх інстанцій встановили певні факти, які можуть свідчити про надмірну тривалість досудового розслідування – майно, про викрадення якого заявив позивач, знаходилося на території з обмеженим доступом, майно є доволі великим за розміром, двічі ухвалами слідчих суддів була констатована бездіяльність органу досудового розслідування.

У довідці про стан досудового розслідування кримінального провадження зазначено, що за період з 5 грудня 2012 року по 17 липня 2017 року в цьому кримінальному провадженні змінилося 11 слідчих та 7 прокурорів – процесуальних керівників, на теперішній час прийняти остаточне та законне рішення в указаному провадженні не надається можливим у зв'язку з частою зміною слідчих та невиконанням ними всіх запланованих заходів.

Тому позивач може захистити свої права та законні інтереси, звернувшись до суду із новим позовом до держави Україна.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про правову позицію ВП ВС щодо розміру пенсій держслужбовцям. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.