Чи можна видалити персональні дані з демографічного реєстру через релігійні переконання: позиція Верховного Суду

Законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону № 2297-VI, а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями. На цьому наголосили судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалюючи рішення у справі № 260/99/19 (К/9901/31910/19).

Обставини справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі також -Міжгірський районний відділ ГУДМС в Закарпатській області) щодо неанулювання унікального номера запису в Реєстрі та персональних даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Єдиному державному демографічному реєстрі та щодо неоформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
- зобов`язати Міжгірський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі також - Міжгірський районний сектор ГУДМС в Закарпатській області) та Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області ( далі також - ГУДМС в Закарпатській області) оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
- зобов`язати Міжгірський районний сектор ГУ ДМС в Закарпатській області та ГУ ДМС в Закарпатській області анулювати унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) та персональні дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй, як уповноваженому представникові дитини, було протиправно відмовлено у видачі її дитині паспорту громадянина України раніше встановленого зразка, у вигляді паспортної книжечки. У заяві позивачем повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від паспорта у формі ID - картки та обґрунтовано право на паспорт книжечку. Однак, на вказане звернення Міжгірським районним сектором ГУДМС в Закарпатській області надано відповідь про відсутність підстав для вчинення зазначених дій, оскільки наразі паспорт видається у формі ID-картки, що містить безконтактний електронний носій. Позивач вважає, що такими діями відповідачів порушуються конституційні права дитини.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано ДМС України анулювати єдиний унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) та персональні дані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) при видачі паспорта у формі ID - картки № НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року після набрання рішенням в даній адміністративній справі законної сили. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ДМС України задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотиви Верховного Суду

Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.
Верховний Суд ураховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

За правилами статті 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року в зазначеній зразковій справі, є обов`язковими для судів при ухваленні рішень у типових справах.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі установлено, що ОСОБА_2 та позивачка, яка діє в її інтересах, не зверталися до Міжгірського районного відділу ГУДМС в Закарпатській області із заявою для видачі паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.

Подана заява, котра долучена позивачем до матеріалів справи, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-ХІІ, до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорта у формі паспортної книжечки.

Звернення до відповідача (Міжгірського районного відділу ГУ ДМС в Закарпатській області) з проханням видати паспорт у формі книжечки було відображено в заяві, поданій у порядку Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР так само в порядку цього закону було надано відповідь з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення паспорта громадянина України.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині, оскільки при зверненні до відповідача заявниками не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством. Розгляд поданої заяви відповідно до Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР не є порушенням прав заявників з боку відповідача. Лист останнього, з якими висловила незгоду позивачка, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Сама по собі незгода позивачки зі змістом відповіді не спростовує факту розгляду вказаного звернення в установленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача і задоволення позовних вимог щодо зобов`язання останнього видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки заявниками не було дотримано процедури звернення за паспортом та не надано необхідних для цього документів.

Заявниця не позбавлена права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли нею буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки.

Щодо аргументів позивачки про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), то Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові в зазначеній справі та, як наслідок, задоволення позову, було б можливо у тому випадку, якби ОСОБА_2 звернулася до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів і, у свою чергу, за наслідками вирішення такої заяви, поданої саме в установленому порядку, а не на підставі Закону України «Про звернення громадян», її було б відмовлено.

Аналогічна позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року в справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року в справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року в справі №807/85/18, від 27 листопада 2019 року в справі №589/4905/17 та від 29 листопада 2019 року в справі №260/1414/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки.

Доводи скаржника, які містяться в касаційній скарзі, про те, що неповнолітньою дочкою не подавалися документи передбачені пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, оскільки остання зверталась не за виготовленням (одержанням) паспорта, а за його обміном у відповідності до положень пункту 17 згаданого Положення є безпідставними, оскільки перелік підстав для здійснення обміну паспорта є вичерпним, і вказані позивачем підстави не входять до такого переліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ДМС України анулювати єдиний унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) та персональні дані ОСОБА_2 , зареєстровані в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) при видачі паспорта у формі ID - картки № НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297-VI), суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 4 частини другої статті 15 цього ж Закону передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно вимог статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (стаття 10 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 5 статті 21 Закону України № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Отже, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повернутий паспорт громадянина України у формі ID - картки № НОМЕР_1 від 11 січня 2018 року оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення позивача.

Тобто позивач при оформленні ID - картки, надала згоду на обробку її персональних даних.

Отже, внесення інформації щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв`язку із цим, жодним чином не надало права суб`єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.

Крім того, стаття 8 Закону № 5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Разом з тим, в подальшому позивачка зверталася до відповідача з проханням вилучити всі дані з Державного Демографічного реєстру та знищити унікальний номер посилаючись на положення статті 15 Закону №2297-VI та відмову від паспорту.

Однак, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон №5492-VI, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI, а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформаціяпро позивачку була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні.

Верховний Суд наголошує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року, які зазначаються позивачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.

Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні цього позову.

Раніше «Судово-юридична газета» аналізувала судову практику у питаннях щодо відмови громадянина від паспорта у формі ID – картки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій