Звільнення з посади голови райдержадміністрації: ВП ВС розглянула позов до Президента

Звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (від позивача не відбиралися письмові пояснення; не вказано, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором; не додержано умов для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Отже наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про поновлення на посаді. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду (№ 9901/743/18). 

Обставини справи

 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Порошенка П. О., третя особа - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, у якому просив:

- визнати протиправним та нечинним повністю Розпорядження Президента України від 20 липня 2018 року № 107/2018-рп «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області;
- зобов`язати Вільнянську районну державну адміністрацію Запорізької області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 липня 2018 року до часу поновлення на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказане Розпорядження є незаконним, оскільки прийняте всупереч повноваженням та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотримання принципу рівності перед законом, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення та без додержання розумного строку.

На переконання позивача, відповідно до пункту 9-1 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, а Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не установлює порядку притягнення голів місцевих державних адміністрацій до дисциплінарної відповідальності, тому єдиним нормативно-правовим актом, що регулює порядок дисциплінарної відповідальності голів місцевих державних адміністрацій, є Кодекс законів про працю України.

Відповідно до Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується у виді догани чи звільнення; підставою для звільнення працівника як наслідку застосування дисциплінарного стягнення є систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Водночас звільнення позивача за систематичне невиконання службових обов`язків відбулось за відсутності доказів, без установлення вини у вчиненні другого проступку та установлення систематичності порушень, яка передбачає два або більше випадків таких порушень.
Позивач також вважає, що лист Прем`єр-міністра України не міг бути підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації, оскільки він не є поданням Кабінету Міністрів України як колегіального органу, який не вносив Президенту України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови місцевої державної адміністрації.
Звертає увагу ОСОБА_1 й на те, що оскільки він був членом первинної профспілкової організації Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, то при його звільненні повинні були бути дотримані вимоги статті 43 Кодексу законів про працю України, чого відповідачем зроблено не було.

Ухвалою від 10 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказану заяву ОСОБА_1 задовольнив та залишив без розгляду позовну заяву у частині позовних вимог про зобов`язання Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 липня 2018 року до часу поновлення на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
КАС ВС виходив із того, що Президент України, видаючи Розпорядження про звільнення позивача з посади голови місцевої державної адміністрації на підставі подання Кабінету Міністрів України, у якому навів правові підстави, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою його надано.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що реалізація Президентом України зазначених повноважень зумовлена лише однією конституційною вимогою - наявністю подання Кабінету Міністрів України про звільнення голови місцевої державної адміністрації з посади. Конституція і закони України не вимагають від Президента України проводити будь-які процедури з вирішення питання про звільнення голови місцевої державної адміністрації, які б передбачали обов`язкову перевірку фактів, з яких Кабінет Міністрів України виходив при прийнятті рішення про внесення Президенту України подання, заслуховування особи, щодо якої внесено подання, витребування у неї відповідних пояснень тощо.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що подання Кабінету Міністрів України Президенту України від 19 липня 2018 року № 13123/0/2-18 про звільнення голови місцевої державної адміністрації внесене у відповідності із частиною четвертою статті 118 Конституції України.
Водночас суд першої інстанції визнав безпідставним аргумент позивача про те, що Кабінет Міністрів України як колегіальний орган не вносив Президенту України подання про звільнення його з посади голови місцевої державної адміністрації, а лист від 19 липня 2018 року № 13123/0/2-18 не є таким поданням, оскільки чинне законодавство України передбачає повноваження Кабінету Міністрів України вирішувати питання про звільнення голів місцевих державних адміністрацій та вносити Президенту України відповідне подання. При цьому законодавство не визначає форми такого подання.

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погодився з думкою відповідача про те, що при прийнятті оскаржуваного Розпорядження не було допущено порушень Порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно міністрів та їх заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, керівників місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на яких не поширюється законодавство про державну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1087 (далі - Порядок № 1087), та статті 43 Кодексу законів про працю України, як про це стверджував позивач.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Щодо меж судового контролю у цій справі та ефективного способу захисту прав позивача

З матеріалів справи слідує, що позивач у цій справі оскаржує Розпорядження відповідача про звільнення його з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків.

Застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що питання звільнення голів місцевих державних адміністрацій віднесено до компетенції Президента України.
Вказане повноваження реалізовується Президентом України шляхом прийняття відповідного Розпорядження.

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 лютого 2001 року № 1-рп/2001 (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим), зокрема, зазначив, що реалізація зазначеного вище повноваження Президента України зумовлена лише однією конституційною вимогою - наявністю подання Кабінету Міністрів України.

 Під час розгляду цієї справи встановлено, що прийняттю спірного Розпорядження передувало внесення Кабінетом Міністрів України на розгляд Президента України подання від 19 липня 2018 року № 13123/0/2-18 з пропозицією звільнити ОСОБА_1 з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

У цьому поданні також наведена правова підстава - частина четверта статті 118 Конституції України, якою передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Окрім того, зазначено підставу - систематичне невиконання без поважних причин обов`язків (пункт 3 частина перша статті 40 Кодексу законів про працю України). Подання підписане Прем`єр-міністром України, який відповідно до Конституції України керує роботою Кабінету Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що ОСОБА_1 звільнено саме за поданням Кабінету Міністрів України, а не за ініціативою Президента України. Отже, має бути додержано відповідну процедуру, передбачену трудовим законодавством.

На думку Великої Палати Верховного Суду, оскарження остаточного рішення Президента України про звільнення позивача є ефективним способом захисту його прав. Під час цього судового провадження судовому контролю підлягають підстави та всі стадії процедури звільнення позивача.

Щодо систематичності невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків

Досліджуючи питання щодо систематичності невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, суд першої інстанції послався на наявність розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 484-р, згідно з яким позивачеві оголошено догану та яке є чинним (Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про скасування вказаного розпорядження).
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

Отже, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;
- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним;
- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та, вирішуючи питання щодо правомірності звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, в аспекті встановлення систематичності невиконання позивачем посадових обов`язків обмежився констатацією наявності факту притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 484-р, не надавши останньому оцінки.

Водночас, як свідчать матеріали справи, підставою для внесення Кабінетом Міністрів України подання Президенту України з пропозицією звільнити ОСОБА_1 з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області слугував лист Запорізької обласної державної адміністрації від 16 липня 2018 року № 08-42/2470 «Про доцільність перебування на займаній посаді ОСОБА_1 », який начебто свідчив про повторність невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків.

Зокрема, у вказаному листі зазначається, що ОСОБА_1 майже одразу після призначення на посаду (квітень 2016 року) зайняв деструктивну позицію щодо виконання доручень та розпоряджень голови державної обласної адміністрації. Незважаючи на численні зауваження та застереження, позивачем неодноразово допускалися випадки надання незаконних переваг суб`єктам господарювання. Комплексною перевіркою обласної державної адміністрації в 2016 році було встановлено низку систематичних порушень у діяльності районної державної адміністрації.

Також у зазначеному листі йдеться про те, що наслідком недбалого ставлення ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків стало погіршення соціально-економічного становища в районі, виникнення масових господарських суперечок та конфліктів суб`єктів господарювання агропромислового комплексу. ОСОБА_1 також блокувалася реалізація інвестиційного проєкту ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» з розміщення кар`єру зі збагачення і переробки каоліну з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Описані вище події стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани (розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 484-р).

Окрім зазначеного, в листі Запорізької обласної державної адміністрації від 16 липня 2018 року № 08-42/2470 також ідеться про те, що ОСОБА_1 не приділяється достатня увага питанням децентралізації та утворенню об`єднаних територіальних громад. Внаслідок бездіяльності ОСОБА_1 на території району виникають численні порушення в галузі агропромислового комплексу та існує складна ситуація в галузі теплопостачання, яка призводить до нанесення істотної екологічної шкоди довкіллю.
При цьому, як свідчить зміст указаного листа Запорізької обласної державної адміністрації, відомостей про вчинення порушень ОСОБА_1 трудових обов`язків, які б мали місце після 11 липня 2018 року, у цьому листі не наведено. Зокрема, у листі Запорізької обласної державної адміністрації від 16 липня 2018 року № 08-42/2470 лише вказано загальну інформацію без зазначення жодних дат про стверджувані порушення, допущені позивачем. Також указаний лист містить інформацію про порушення, які допустив позивач упродовж 2016-2017 років.
Отже, фактично відповідачем було звільнено ОСОБА_1 за порушення, які вчинені ним раніше, ніж притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 484-р, що суперечить умовам, передбаченим у пункті 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України для звільнення працівника.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).

Щодо додержання умов для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, підлягає з`ясуванню, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 цього Кодексу правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема обов`язок зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення.

Матеріалами справи та поясненнями відповідача не підтверджується дотримання відповідачем норм статті 149 Кодексу законів про працю України в частині виконання обов`язку зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення. Оскільки у справі, яка розглядається, встановлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (від позивача не відбиралися письмові пояснення; не вказано, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором; не додержано умов для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України), та Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Відповідачем не було встановлено, що після застосування 11 липня 2018 року до ОСОБА_1 стягнення у вигляді догани, ним вчинено новий дисциплінарний проступок. Тож суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача правової підстави для звільнення позивача з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 800/237/17, належним та ефективним способом захисту прав голови районної ради, у разі його незаконного звільнення (припинення повноважень), є поновлення на попередній роботі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області підлягають задоволенню.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала, у якому випадку ФОП не повинен сплачувати ЄСВ, рішення ВП ВС. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.