ЄСПЛ вказав на важливий аспект у питанні використання персональних даних дітей

10:02, 10 ноября 2020
ЄСПЛ зауважив, що діти, особливо неповнолітні, мають невеликий або не мають взагалі практичного контролю над використанням своїх персональних даних
ЄСПЛ вказав на важливий аспект у питанні використання персональних даних дітей

ЄСПЛ розглянув справу N.Š. v. Croatia (№36908/13) щодо кримінального засудження заявниці за порушення таємниці про встановлення опіки над її внучкою.

Донька та зять заявниці у 2007 році загинули в дорожньо-транспортній пригоді. Дитина подружжя, якій на той час було 5 місяців, вижила. Надалі виник правовий спір між родиною заявниці та родиною дитини по лінії батька стосовно опіки та піклування над нею. Відповідно до останнього рішення опіка над дитиною була надана її дядьку по батьківській лінії. Це рішення оскаржила родина заявниці. Спір родин отримав широкий розголос в ЗМІ, у 2010 році заявниця брала участь у телевізійній програмі, де вона обговорювала імовірні недоліки процесу опіки та провадження.

Суд зазначив, що в цій справі правовий спір виник між родиною заявниці й родиною дитини по лінії батька стосовно опіки та піклування над неповнолітньою дитиною, яка втратила своїх батьків у ДТП. Справа привернула увагу ЗМІ, поставивши під загрозу приватність дитини. Суд далі вказав, що, беручи участь в оскаржуваній телевізійній програмі та обговоренні, заявниця, зокрема, вказувала на недоліки у розгляді справи про опіку над дитиною, які також були визнані Міністерством, і брала участь в обговоренні питань, що мають суспільний інтерес, зокрема належного функціонування системи проваджень з догляду за дітьми.

Тому право заявниці на інформування громадськості про стверджувані недоліки в розгляді національними органами справи про опіку дитини конкурувало з правом дитини на приватність, зокрема її особистості, що підлягає захисту, а також забороною розголошення інформації без дозволу, що була розкрита в ході провадження з опіки.

ЄСПЛ вже вирішував питання стосовно розкриття конфіденційної інформації, хоча за обставин, відмінних від обставин у цій справі (див. Stoll, § 108; Bédat, § 55; Ricci, § 54, всі цит. вище, та Pinto Coelho v. Portugal, no. 28439/08, § 36, 28 червня 2011 року) (пункт 104 рішення). На думку Суду, схожа логіка має застосовуватись у справах, які стосувалися розкриття особистості дитини та персональних даних в ЗМІ чи на телебаченні в рамках провадження з опіки.

Якщо провадження провадилось закрито, можна розумно очікувати, що розкрита в ході такої справи інформація буде залишатись конфіденційною.

Суд зауважив, що діти, особливо неповнолітні, мають невеликий або не мають взагалі практичного контролю над використанням своїх персональних даних, що включає неможливість оскаржити чи зрозуміти питання, за яких їхня згода, якби вони були дорослими, вимагалась (пункт 105 рішення). У цьому аспекті національні органи влади мають ретельніше урівноважувати право на свободу висловлення своїх коментарів стосовно питання, що має суспільний інтерес, і необхідності захисту найкращих інтересів дитини та прав дитини.

При цьому, органи влади мають враховувати конкретні обставини справи із врахуванням того, щоб насамперед бралися до уваги найкращі інтереси дитини, що означає, що інтереси дитини мають високий пріоритет, а не є лише одним із міркувань.

Таким чином, має надаватись більша вага тому, що служить найкращим інтересам дитини, особливо коли та чи інша дія має беззаперечний вплив на дитину (пункт 106 рішення). Проте в рішеннях національних судів жодне з міркувань, що випливають з прецедентної практики стосовно конкуруючих інтересів і поведінки заявниці, не було збалансовано з урахуванням конкуруючої необхідності у захисті особистості дитини та приватності через забезпечення конфіденційності провадження з опіки шляхом застосування кримінального права, обвинувачення та засудження заявниці за пунктом 1 статті 305 Кримінального кодексу (пункт 107 рішення).

Так, муніципальний суд, чиї висновки прийняли та підтримали вищестоящі суди, не розглянув, чи пов’язана ця справа з питанням, що стосується суспільного інтересу, і якщо так, то як саме заявниця брала участь в обговоренні, яке могло би сприяти вирішенню питань, що мають суспільний інтерес. У зв’язку із цим Суд підкреслив, що конфіденційність провадження з опіки не може бути захищена будь-якою ціною. Як і в інших випадках, коли конфіденційність відіграє важливу роль, різні аспекти конкретної справи мають бути враховані, а інтереси, про які йдеться, мають бути урівноважені один з одним (пункт 108 рішення). Суд нагадав, що коментарі стосовно функціонування системи, яка покликана вирішувати питання прав та долі дітей тією мірою, що стосується питань, які мають суспільний інтерес, мають користуватися високим ступенем захисту свободи вираження поглядів. Натомість у цій справі коментарі мають розглядатися в контексті необхідності захисту приватного життя дитини, навіть якщо вона лише дитина, включаючи її особистість та цінності, пов’язані з її добробутом, особистісним розвитком, психологічною недоторканністю та стосунками з іншими людьми, зокрема членами родини, беручи до уваги найкращі інтереси дитини (пункт 109 рішення).

 Більше того, незважаючи на конкретний запит заявниці щодо цього, суд відмовився розглянути питання, чи була основна інформація, висвітлена на телебаченні, вже відома суспільству, і що в деяких випадках самі органи влади визнали за необхідне поінформувати ЗМІ про певні аспекти сімейного спору та відповідного провадження. Дійсно, частина цієї інформації була розкрита директором соціального центру у 2008 році, який навіть публічно висловив свої думки стосовно кращого рішення в контексті прав опіки над дитиною в телевізійній програмі (пункт 110 рішення).

Відповідно, оскаржуваний телевізійний сюжет, в якому заявниця брала участь, головним чином не висвітлював жодної інформації, яка ще не була відома суспільству. Крім цього, ім’я дитини та імена інших залучених до справи осіб вже були відомі з інших сюжетів медіа, як і деталі стосовно суті та ходу провадження щодо опіки над дитиною. Незважаючи на те, що деякі елементи інформації, про яку йдеться, вже відомі суспільству, подальше поширення «суспільної інформації» все ще не було збалансовано з міркуваннями приватного життя дитини. У зв’язку з цим Суд підкреслив, що стверджуване втручання у приватне життя дитини не може саме собою виправдовуватись тим фактом, що інформація про неї та провадження з опіки вже були відомі суспільству без врахування того, яким чином вони були отримані (пункт 111 рішення).

Вирішуючи питання відповідних інтересів та поведінки заявниці, Суд визнав за важливе зауважити, що її участь в оскаржуваному репортажі не може розглядатись окремо. Її варто розглядати в більш широкому контексті висвітлення в ЗМІ питань, що обговорювались. Однак, незважаючи на неодноразові клопотання заявниці про збір доказів щодо цього, муніципальний суд не визначив роль журналістів у розголошені конфіденційної інформації. У зв’язку з цим, важливо наголосити, що згідно з національним законодавством та відповідними положеннями журналістської етики журналісти, які беруть участь у підготовці телевізійної програми мають важливий обов’язок забезпечувати, щоб конфіденційна інформація про дитину не була розголошена. Натомість муніципальний суд не заслухав показання журналістів задля з’ясування того, які поради вони надали заявниці та за яких обставин конфіденційна інформація була зафіксована і пізніше відтворена в сюжеті (пункт 113 рішення).

ЄСПЛ також зауважив, що національні суди не врахували, що участь заявниці в оскаржуваному сюжеті не була направлена на задоволення цікавості певної аудиторії про деталі життя деяких осіб. Дійсно, як зазначив муніципальний суд, заявниця діяла за доброю волею для захисту інтересів дитини шляхом ініціювання питань щодо недоліків у діяльності органів опіки (див. mutatis mutandis, Juppala v. Finland, no. 18620/03, § 44–45, 2 грудня 2008 року) (пункт 114 рішення). З обґрунтування національних судів вбачалося, що вищенаведені міркування не були взяті до уваги головним чином через формальний підхід до поняття конфіденційності провадження, захищеного пунктом 1 статті 305 Кримінального кодексу (пункт 115 рішення).

На думку Суду, такий формальний підхід національних судів всупереч вимогам прецедентного права Суду призвів до непроведення належного розгляду того, чи було втручання у права за статтею 10 Конвенції обґрунтованим (порівняйте Görmüş and Others, цит. вище, § 65–66) (пункт 116 рішення).

 Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Європейський суд з прав людини оцінив вартість невиправданого обшуку в 10 тисяч євро.

Додамо, що ЄСПЛ постановив, чи є покарання судді за критику судової системи порушенням його свободи слова.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Налоговый Майдан: почему протестуют ФОПы
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Наталья Мартюхина
    Наталья Мартюхина
    судья Восточного апелляционного хозяйственного суда
  • Сергей Антоник
    Сергей Антоник
    судья Центрального апелляционного хозяйственного суда
  • Наталия Литовченко
    Наталия Литовченко
    председатель Сумского апелляционного суда
  • Светлана Штелик
    Светлана Штелик
    судья Кассационного гражданского суда Верховного Суда
загрузка...