Ровенский апелляционный суд прекратил право собственности гражданки РФ на земельный участок. Об этом сообщает пресс-служба суда.
Суд апелляционной инстанции пересмотрел апелляционную жалобу представителя ответчицы, которая имеет гражданство РФ, а на территории Украины находится на основании вида на постоянное жительство, которым обжаловалось решение местного суда об удовлетворении иска прокурора, поданного в интересах государства в лице Главного управления Госгеокадастра в Ровенской области о прекращении права собственности на земельный участок путем его конфискации и продажи на земельных торгах.
Апелляционный суд отказал в удовлетворении апелляционных требований, заключавшихся в отмене обжалуемого решения суда предыдущей инстанции и принятии нового решения об отказе в удовлетворении иска прокурора.
Залишаючи оскаржуване представником відповідачки рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про те, що громадянка іноземної держави після набуття права на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення добровільно впродовж року її не відчужила, чим порушила земельне законодавство України, а тому право власності на неї підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави, а сама спірна земельна ділянка — продажу на земельних торгах.
Апеляційний суд з’ясував, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства громадянка РФ придбала у 2019 році.
Право приватної власності відповідачки підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.
Відповідачка як на час набуття за договором купівлі-продажу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, так і на теперішній час є громадянкою РФ, що підтверджується інформацією Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області.
Яким чином земельне законодавство України регулює правовідносини, що стосуються іноземних громадян у цій сфері?
Іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України (далі у тексті — ЗК України) можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
У Земельному кодексі України закріплено заборону на набуття іноземними громадянами у власність земель сільськогосподарського призначення, окрім випадків спадкування з подальшим обов’язковим відчуженням.
Так, згідно із ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Частиною 1 ст. 145 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачкою права власності на спірну земельну ділянку) передбачено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати у її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо власник земельної ділянки не відчужив її протягом такого строку, то така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах.
Всупереч названим вище положенням чинного законодавства, відповідачка не відчужила придбану нею земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності на неї.
Не погодився апеляційний суд з доводами апеляційної скарги представника відповідачки про порушення права його довірительки на мирне володіння майном.
Для визначення правомірності втручання держави у мирне володіння громадянки РФ її майном підлягає до застосування «трискладовий тест» оцінки відповідного втручання згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У справі, яку переглянув Рівненський апеляційний суд, встановлено, що втручання держави у володіння відповідачки своїм майном відповідає європейським стандартам правомірності такого втручання, оскільки здійснено на підставі відповідних положень чинного земельного законодавства України (ч.5 ст. 22, ст. 145 ЗК України), переслідує легітимну мету — припинення порушення земельного законодавства, забезпечення дотримання конституційного ладу в державі, складовим елементом якого є належність природних ресурсів як об’єктів права власності українському народові.
Законодавчо закріплений у ч. 4 ст. 145 ЗК України механізм компенсації колишньому власникові вартості проданої на земельних торгах земельної ділянки забезпечує дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря.
Оскільки після реалізації спірної земельної ділянки на земельних торгах відповідачці буде виплачено вартість земельної ділянки, здійснена судом конфіскація земельної ділянки не є надмірним тягарем для громадянки РФ.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 3 квітня 2025 року у справі № 568/343/24 (провадження № 22-ц/4815/415/25).
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.