Декларації активістів: КСУ перевірить конституційність положень Закону «Про запобігання корупції»

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», дія цього нормативно-правового акту поширюється не лише на державних службовців і посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, а й на громадських активістів, які:

• отримують кошти чи майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої допомоги у сфері запобігання та протидії корупції;
• систематично виконують роботи чи надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, її моніторингу, підготовки пропозицій з питань формування та реалізації такої політики, якщо фінансування такої діяльності здійснюється за рахунок допомоги, про яку зазначалося вище;
• є керівниками або входять до складу вищого органу управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням та протидією корупції.

Разом з тим пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23 березня 2017 року передбачено, що суб’єкти декларування мають подати першу декларацію у 2018 році за період з дня набрання чинності цим Законом до 31 грудня 2017 року.

Однак 65 народних депутатів та Уповноважений Верховної Ради з прав людини ставлять під сумнів конституційність зазначених законодавчих вимог, саме тому із відповідними поданнями вони звернулися до Конституційного Суду України.

Так, суб’єкти права на конституційне подання стверджують, що оспорювані положення законів мають нелегітимну мету, не відповідають вимогам правової визначеності як складової принципу верховенства права, порушують право фізичних осіб, не уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на особисте і сімейне життя, принцип рівності громадян перед законом та заборону встановлення обмежень за певними ознаками.

У чому саме полягають зазначені порушення, «Судово-юридичній газеті» розповіла представник суб’єкта права на конституційне подання Юлія Кириченко.

«Громадські активісти, яких об’єднує спільна мета — боротьба з корупцією, не виконують функцій держави, не мають доступу до державних коштів та не можуть зловживати повноваженнями, але разом з тим на них покладають такі ж обмеження та обов’язки, як і на державних службовців. Це нелегітимне втручання держави в особисте життя людей. Якщо сьогодні не поставити крапку в цьому питанні, то невідомо, що парламент захоче знати про нас завтра», — наголосила вона.

11 вересня 2018 року Велика палата КСУ постановила ухвалу про об’єднання конституційних проваджень у справах за конституційними поданнями 65 народних депутатів України та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а засідання по справі призначила на 4 грудня.

Судді-доповідачі по справі Станіслав Шевчук та Володимир Мойсик надіслали запити до низки державних органів, неурядових організацій, громадських об’єднань та наукових установ з метою з’ясувати їхні позиції щодо питань, піднятих у конституційних поданнях.

Деякі з отриманих відповідей В.Мойсик процитував у засіданні. Так, Спеціалізована антикорупційна прокуратура наголошує на неконституційності певних оспорюваних положень внаслідок недотримання стандартів правової визначеності. Схожу позицію висловило і Національне антикорупційне бюро,  Українська Гельсінська спілка зауважила, що норми законів, конституційність яких ставиться під сумнів, серед іншого, містять дискримінаційні норми.

Натомість спікер парламенту стверджує, що «Верховна Рада діяла з дотриманням конституційних вимог та в межах засад регулювання відповідної сфери суспільних відносин закріпила дієвий механізм запобігання проявам корупційних ризиків».

У  свою чергу Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило, що отримувало численні звернення від громадських організацій з проханням розтлумачити положення, викладені у п.5 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції».

У зв’язку з цим, НАЗК підготувало проект відповідних роз’яснень та розмістило його на своєму офіційному сайті для обговорення, і рішенням від 29 березня 2018 року №549 затвердила цей документ.

Відповіді від наукових установ до КСУ досі не надійшли, проте, на думку суддів, це не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь В.Мойсика, Велика палата КСУ перейшла до закритої частини пленарного засідання для розгляду справи та ухвалення Рішення.