Відсторонення арбітражного керуючого від участі у справі про банкрутство: які підстави

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Дніпро повідомило, що припинення повноважень арбітражного керуючого у справі про банкрутство регламентовано статтею 28 Кодексу України з питань банкрутства (далі – Кодекс). Більшість підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень є аналогічними тим, що визначені у статті 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон).

Однак є одна відмінність: можливість відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав, які свідчать про порушення норм Кодексу, Закону України «Про запобігання корупції», або незалежно від наявності будь-яких порушень та за умови навіть належного виконання повноважень.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу арбітражний керуючий зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства.

Частинами третьою – п’ятою статті 12 Кодексу визначено, що під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов’язки надано (покладено). Під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний додержуватися вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв). Порушення арбітражним керуючим вимог Закону України «Про запобігання корупції», а також виникнення конфлікту інтересів під час здійснення арбітражним керуючим повноважень є підставою для відсторонення його від виконання обов’язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство, про що господарський суд виносить ухвалу.

Статтею 13 Кодексу встановлено, що під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.

У статті 28 Кодексу наведено перелік підстав для відсторонення арбітражного керуючого, що є аналогічним визначеному статтею 114 Закону: відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

6) наявності конфлікту інтересів.

Водночас новела Кодексу (частина четверта статті 28), яка містить суттєву відмінність, фактично вступає в конфлікт з наведеним переліком: комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Отже, право комітету кредиторів прийняти рішення про відсторонення арбітражного керуючого без наявності правових підстав для усунення арбітражного керуючого не може приводити до відсторонення арбітражного керуючого. Оскільки факт порушень або неможливості виконання повноважень повинен бути доведеним належними та допустимими доказами у справі про банкрутство з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Наявність зазначених обов’язків доведення правових підстав для відсторонення арбітражного керуючого від участі у справі вже саме по собі вступає в конфлікт з правом комітету кредиторів подати таке клопотання суду без наявності підстав для задоволення такого клопотання, оскільки таке клопотання не може бути задоволено судом, що закріплено абзацом п’ятим частини четвертої статті 28 Кодексу.

Арбітражний керуючий – особа, яка є гарантом балансу інтересів кредиторів і боржника. Якщо допустити, що будь-який суб’єкт має право прийняти рішення про припинення повноважень арбітражного керуючого у справі про банкрутство, і необхідність його задоволення судом, то означене призведе до чисельних зловживань та неможливості законно виконувати повноваження у справі про банкрутство ніким, окрім арбітражним керуючим, який діє виключно в інтересах комітету кредиторів, які можуть бути в конфлікті з інтересами інших кредиторів та боржника, наприклад, арбітражний керуючий, який вживає заходів щодо захисту активів та укладає угоди з охоронною організацією або вживає інших заходів щодо зберігання, не передає майно визначеному комітетом кредиторів зберігачу, який може бути афілійованою або пов’язаною з комітетом кредиторів особою або щодо якого є інші сумніви щодо неупередженості такого зберігача. Необхідно врахувати, що таке рішення не віднесено до повноважень комітету кредиторів. Однак комітет кредиторів приймає рішення про його відсторонення і суд зобов’язаний задовольнити таке клопотання. Тоді це призведе до зловживання правами кредиторів, імовірної розтрати активів та безпідставного позбавлення права на працю такого арбітражного керуючого.

Отже, Кодекс наділив комітет кредиторів безумовним правом на звернення до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого, але не надав суду обов’язку для задоволення такого клопотання.

Необхідно також наголосити, що на різних стадіях розгляду справи про банкрутство Кодекс надає арбітражному керуючому різні повноваження та покладає на нього різні обов’язки. Отже, і доведення доказами порушень не може бути ідентичним у повному обсязі, оскільки стаття 44 Кодексу визначає обов’язки розпорядника майна боржника, стаття 50 – обов’язки керуючого санацією, стаття 61 – обов’язки ліквідатора. Тому комітет кредиторів на кожній стадії розгляду справи повинен з урахуванням вимог статей 12, 28 Кодексу довести наявність підстав, які вказують на порушення обов’язків арбітражним керуючим на відповідній стадії розгляду справи про банкрутство.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих стане більш об’єктивним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.