Судді ВС обговорили з експертами питання щодо допустимості електронних доказів, отриманих із відкритих джерел

Судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду взяли участь у круглому столі, присвяченому питанню щодо допустимості електронних доказів, отриманих із відкритих джерел, у межах національних кримінальних проваджень стосовно грубих порушень прав людини внаслідок російської агресії проти України. Про це повідомляє офіційний сайт ВС.

У вступному слові голова ККС ВС Станіслав Кравченко зазначив, що у трагічний день – 24 лютого 2022 року – життя України змінилося. У перші дні повномасштабного російського вторгнення були захоплені території, зокрема, Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської, Сумської, Чернігівської, Київської областей.

За словами Станіслава Кравченка, у цей складний час перед кримінальною юстицією постало питання, як організовувати роботу судів у тих випадках, коли не можна відкладати судові засідання (зокрема, питання тримання особи під вартою, продовження строків тримання під вартою). Реагуючи на ці виклики, ВС підготував для суддів узагальнений інформаційний лист «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану». У такий спосіб Верховний Суд забезпечив суди й органи досудового розслідування методично-інформаційною допомогою щодо особливостей кримінального провадження під час війни.

Крім того, на перший план вийшла нова категорія злочинів, яких раніше або взагалі не було, або вони були в невеликій кількості. Насамперед це кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни; порушення законів і звичаїв війни).

«Другий досить великий блок кримінальних правопорушень, які сьогодні вчиняються, – злочини проти основ національної безпеки України. Це державна зрада, колабораційна діяльність, пособництво державі-агресору. І третій блок – військові кримінальні правопорушення», – зауважив голова ККС ВС.

Він нагадав також про те, що була посилена відповідальність, зокрема, за кримінальні правопорушення проти власності, вчинені в умовах воєнного стану.

«Незважаючи на всі складнощі нинішнього часу та на труднощі, які виникають у питанні організації роботи судів, ми зобов’язані докласти всіх зусиль, щоб було проведено швидке та ефективне розслідування таких категорій злочинів, оперативний та якісний судовий розгляд», – наголосив Станіслав Кравченко.

За його словами, докази та доказування – основа будь-якого процесу, і від того, наскільки якісно та повно під час досудового розслідування буде зібрана доказова база, залежить ефективність розгляду кримінального провадження в суді і швидкість досягнення мети правосуддя.

«Отримання доказів із відкритих джерел – питання не нове для українських судів. Уже тривалий час у деяких кримінальних провадженнях, не тільки за КПК України 2012 року, а в окремих випадках і за КПК 1960 року, були електронні докази. Слідство та суди використовують ці докази відповідно до § 1 «Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами» гл. 4 «Докази і доказування» КПК України, ст. 99 «Документи» цього Кодексу. Використання електронних доказів виявило і деяку проблематику», – розповів Станіслав Кравченко.

Серед актуальних проблемних питань: можливість застосування моніторингу та користувацького пошуку в соціальних мережах, результати зняття інформації з електронних інформаційних систем, правова оцінка скріншотів, співвідношення оригіналу доказу та його копії.

Станіслав Кравченко звернув увагу на постанову об’єднаної палати ККС ВС від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо20), в якій, зокрема, зроблено висновок про допустимість електронного документа як доказу.

Суддя ККС ВС Олександра Яновська зауважила, що сьогодні питання цифрових доказів є актуальним. Так, під час розслідування окремих кримінальних правопорушень: як тих, що раніше були в КК України, так і новел, які з’явилися в цьому Кодексі досить недавно як відповідь на суспільно небезпечні дії, пов’язані зі збройною агресією Росії проти України, – постає питання щодо отримання, збереження та оцінки цифрових доказів, у тому числі даних, які містяться у відкритих джерелах.

«Коли мова йде про такі кримінальні правопорушення, як, наприклад, державна зрада, колабораційна діяльність, то часто, як ми бачимо, відповідні дії вчиняються, зокрема, у цифровому просторі, в інтернет-просторі. Очевидно, що від того, яким способом вдасться зафіксувати дані, які часто містяться у відкритому доступі, залежить доля кримінальних проваджень, тобто наскільки ефективно здійснюватиметься їх розслідування та судовий розгляд», – розповіла Олександра Яновська.

Вона нагадала, що будь-який доказ оцінюється з точки зору наявності кількох якісних критеріїв: належності, достатності, достовірності, допустимості. Перевірка достовірності цифрових доказів, напевно, є найбільш складним та проблемним питанням. Фактично достовірність доказів напряму залежить від способу їх збирання та фіксації.

«Ми можемо зіткнутися із ситуацією, коли принцип безпосередності дослідження цифрових доказів судом не зможе бути дотримано. Наприклад, є відкриті дані, вони певним чином фіксуються, але потім у відкритих джерелах вони змінюються або зникають. У такій ситуації потрібно застосовувати рекомендацію щодо архівації даних, які містяться у відкритих джерелах. Слідчі, відповідні спеціалісти і судді повинні чітко розуміти цей алгоритм дій. На жаль, на сьогодні ми не можемо оперувати таким алгоритмом, що давав би відповідь на питання про те, якою має бути послідовність збереження даних, що містяться у відкритих джерелах, щоб у суді не виникало питань щодо достовірності таких даних», – сказала суддя ККС ВС.

За її словами, трапляються випадки, коли кримінальне провадження доходить до стадії судового провадження, і перед судом постає дилема: дотриматися принципу безпосередності дослідження доказів (іноді його неможливо дотриматися, оскільки перехід за відповідним посиланням в інтернеті не дає результату або ж за таким посиланням розміщена вже інша інформація) чи вважати, що належним чином зафіксовані та заархівовані дані є оригіналом цифрової інформації, яка, найчастіше, є визначальним, основним, а часом і єдиним доказом вини особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення.

«У таких випадках важливо мати чітко визначений єдиний, уніфікований алгоритм дій, якого мають дотримуватися правоохоронні органи та з яким мають бути ознайомлені судді, всі учасники кримінального провадження», – зауважила Олександра Яновська.

Той спосіб фіксації, який зараз використовують, наприклад спосіб звичайного копіювання, сказала вона, не забезпечує необхідного рівня перевірки, аудиту тих даних, які зберігаються і потім використовуються фактично як оригінал електронного документа чи цифрових даних.

«У кримінальному провадженні суди повинні використовувати стандарт достовірності. Щоб його дотримуватися, потрібно розробити алгоритми збереження, фіксації і подальшого використання, перевірки, аудиту цифрових даних», – переконана доповідачка.

Суддя ККС ВС Аркадій Бущенко зазначив, що, на його думку, питань із допустимістю електронних доказів не виникає. Всі проблеми стосуються достовірності таких доказів.

«Мене дивує сьогоднішня тенденція стосовно того, щоб оцінку достовірності електронних доказів поставити в залежність від законодавчого регулювання. Інформаційні технології – динамічна галузь, і якщо ми сьогодні напишемо в законі, як правильно збирати, фіксувати та зберігати електронні докази, то це може виявитися неправильним за майбутнього розвитку інформаційних технологій», – зауважив Аркадій Бущенко.

За його словами, такого регулювання на законодавчому рівні немає, наприклад, у класичних дактилоскопічних дослідженнях, коли визначення достовірних методів дослідження покладається на розсуд наукової спільноти. Це стосується і судово-медичної та інших галузей, де потрібно мати певні спеціальні знання, щоб зрозуміти достовірність того чи іншого доказу.

«Ніхто не визначає в законі всі деталі, технології, як збираються та оцінюються ці докази, як вони презентуються. Тому є певна небезпека в такій увазі до електронних доказів. Адже якщо це питання буде врегульовано на законодавчому рівні, то, як часто буває і з іншими видами доказів, коли за формою все буде правильно, суддя може сприйняти такий доказ як достовірний. Насправді, це не завжди так», – сказав суддя ККС ВС.

Крім того, під час заходу експерти РЄ висвітлили питання щодо питань допустимості інформації з відкритих джерел та/або електронних доказів у межах національних кримінальних проваджень в Україні, застосовної міжнародно-правової бази та стандартів електронних доказів і доказів, отриманих із відкритих джерел.

Участь у заході також взяли керівник департаменту аналітичної та правової роботи ВС Расім Бабанли, начальник відділу міжнародно-правової взаємодії ВС Ліна Губар.

Онлайн-захід організували проєкт Ради Європи «Дотримання прав людини в системі кримінальної юстиції України», Верховний Суд, Офіс Генерального прокурора, Тренінговий центр прокурорів України.

Раніше ми писали, що суддя ККС ВС розповіла про проблемні питання кваліфікації злочинів проти основ національної безпеки України.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.