Роман Бабій: держава не виплачувала росіянам 3 млрд грн по «справі судді Івченка»

Роман Бабій,

український правник, політик, народний депутат України IX скликання

У демократичних державах влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову, вони мають збалансовувати й врівноважувати одна одну. Так званий принцип стримувань і противаг. Ідея, яка існує ще з XVII століття. Реалізація цього принципу передбачає незалежність кожної з гілок влади від інших.

Можна навести чимало прикладів, як виконавча влада "збалансовує" судову в Україні. Ось найсвіжіше.

Ще у вересні 2012 року Господарський суд м. Києва виносить рішення, яким задовольняє позов міноборони росії до нашого Кабміну та стягує з держави на користь Міноборони рф суму заборгованості. Це рішення переглядалося та залишено без змін і апеляційним судом наприкінці 2012 року (колегія з трьох суддів), і касаційним на початку 2013 року (теж колегія з трьох суддів). Тобто ще шістьма суддями вищих інстанцій воно визнано законним.

На його виконання з держбюджету фактично списано 38,6 млн грн.

Далі у березні 2014 року вказане рішення було переглянуте тим самим Господарським судом Києва за нововиявленими обставинами, скасоване, а у задоволенні позову росії відмовлено повністю. Нагадаю, що “нововиявленими” є обставини справи, які існували на момент розгляду справи, але не були відомі суду при винесенні рішення і, відповідно, не були ним враховані. Оскілька певна сума була вже списана за цим судовим рішенням, то в новому рішенні було здійснено “поворот виконання” і Кабміну видано наказ про стягнення з Міноборони рф до нашого бюджету 38,6 млн грн. Кабміну залишалося пред'явити цей наказ до примусового виконання в російському суді. Чи зробив Кабмін все, щоб повернути ці кошти? Відповідь - не зовсім) (детальніше про це нижче).

Зараз притягують до кримінальної відповідальності за державну зраду суддю Івченка, який виніс те перше рішення у вересні 2012 року.

Про існування цієї ситуації мені стало відомо восени 2022 року. Актуалізувати її стан і розібратися, чи повернув Кабмін за 8 (!) років (станом на зараз вже 10) сплачені 38,6 млн грн. і чому це не було зроблено, вартувало десятків депутатських звернень, більшість з яких “відфутболювалися” Кабміном.

Почнемо з судової гілки влади

Невелика ремарка для розуміння — зараз до відповідальності притягується представник судової влади через дії виконавчої влади (правоохоронних органів). Як наше суспільство відноситься до зрадників на третій рік повномасштабної війни, а тим більше до “зрадників в мантії” — не варто і нагадувати. Тож всі «політичні бали» від цієї події збирає саме виконавча влада.

До відповідальності притягують лише одного суддю. У представників виконавчої влади (ДБР) немає претензій до суддів, які переглядали і визнали законним рішення цього судді (нагадаю, їх було шестеро), але є претензії до самого рішення, які засновані на інтерпретації норм матеріального і процесуального права, а також переоцінці доказів у справі представниками правоохоронних органів, але аж ніяк не судом.

От тут і варто би було згадати про фундаментальний принцип розподілу функцій гілок влади, який мав би запобігти переоцінці судових рішень, які набрали законної сили, представниками виконавчої влади.

Ще один момент — підозрюваний суддя у лютому 2013 (після того як касація визнала законним його рішення) виніс ухвалу за клопотанням Кабміну, якою змінив спосіб виконання рішення та вирішив, що кошти варто стягувати лише з рахунку за бюджетною програмою, передбаченою саме для відшкодування шкоди незаконними рішеннями держави. Така ухвала (яка по суті для стягувача робить “незручним” швидке та повноцінне виконання) інкримінується судді як продовження державної зради. Знову ж таки, ця ухвала переглядалася судами вищих інстанцій і залишена в силі як законна.

З урахуванням цього всього з українського держбюджету на користь міноборони росії списано 38,6 млн грн. з присуджених 3 млрд. Далі було скасування рішення, але не як незаконного, а за новими, невідомими раніше суду обставинами. І видача документів, які дозволяли Кабміну повернути списану суму.

Що ж по діям виконавчої влади?

У жовтні 2014 року Кабмін отримав всі можливості для повернення сплачених коштів. Як скористалися цими можливостями урядовці за каденції двох Президентів - Порошенка та Зеленського протягом 10 років?

У жовтні 2015 року арбітражний суд міста москви відмовив у задоволенні заяви Кабміну про визнання та надання дозволу на виконання на території рф рішення Господарського суду міста Києва про стягнення коштів. Прогнозоване рішення — що ще очікувати від болотяного правосуддя після початку окупації нашої країни. Так могли розмірковувати урядовці. Але ж очевидно, що треба зробити все можливе.

Далі Кабмін пропустив строк на оскарження цього російського судового рішення, у його поновленні відмовили у серпні 2016 року, після чого українська сторона полишила спроби стягнення коштів на майже 7 років. Повертатися до цього питання, судячи з усього, вони не збиралися, оскільки (увага) за цей час спромоглися загубити судовий наказ і навіть зробити недоступною судову справу.

Після початку повномасштабного вторгнення активно виявлялися та «заморожувалися» російські активи у європейських країнах, це давало Україні шанс звертати стягнення на такі активи за судовими рішеннями, без окремого рішення наших європейських партнерів, отримати гроші в бюджет, яких він так потребував під час війни. Саме для створення відповідного прецеденту я і зацікавився восени 2022 року цією справою.

Знищені документи і порожні обіцянки

Через численні депутатські звернення мені вдалося певною мірою з’ясувати ситуацію. Спочатку у відповідях органи виконавчої влади, здебільшого, кивали один на одного, «заплутуючи слід».

У Мін'юсті мені повідомили, що документи цієї справи вони знищили ще у 2018 році. Також вони не мають повноважень представляти інтереси Кабміну під час процедури примусового виконання судових рішень, у тому числі на території іноземної держави. Якби їм дав таке доручення Кабмін, вони б попросили суд видати дублікат втраченого судового наказу. Але ж Кабмін такого доручення не давав.

Кабмін, який до цього відповідав, що всі питання – до Мін’юсту, ніяких доручень надавати, очевидно, і не збирався.

Витонченість (і відверте знущання) відповіді Прем’єр-міністра заслуговує на дослівне цитування:

«… відсутність системи електронної взаємодії органів державної влади у 2012—2015 роках, ротація кадрів на посадах державної служби, зокрема осіб, які займалися супроводженням зазначеної справи, як у судах України, так і судах російської федерації (далі — рф), обмежений строк зберігання та знищення документів (зокрема матеріалів судової справи № 5011-61/11340-2012) значно ускладнює, а іноді і унеможливлює повне та достовірне відтворення всіх обставин виконання рішення Господарського суду м. Києва від 7 березня 2014 р. у зазначеній справі».

«Крім того інформуємо, що Державним бюро розслідувань проведено виїмку всіх матеріалів судової справи № 5011-61/11340-2012, що позбавляє Кабінет Міністрів України можливості отримати дублікат виконавчого документа, та що сплили строки, установлені для пред’явлення його до виконання».

Тобто, не важливо хто загубив виконавчий документ і не варто в цьому розбиратися? На думку Прем'єра Дениса Шмигаля тепер виконанню судового рішення перешкоджало ДБР? Чи це було потрібно, щоб гроші не поверталися всі ці роки, шкода державі від «зради» залишалася реальною і таким чином можна було тримати суддю “на гачку” і запустити зрадний процес, коли це буде вигідно з тих чи інших причин? Це, м'яко кажучи, недолугість чи витончена комбінація? Не хотілося би вірити ні в одне, ні в інше.

От ми знову повернулися до принципу розподілу влад і ймовірне намагання здійснювати не балансування, а реальний прямий вплив виконавчої влади на судову. Зрушити це питання з мертвої точки допомогли десятки депутатських звернень.

Зрештою у березні 2023 року господарський суд Києва поновив уряду строк для пред’явлення до виконання наказу та видав його дублікат. Подане це було як чергова перемога виконавчої влади. Мін’юст оголосив про можливість стягнення з Міноборони рф в дохід Державного бюджету України коштів у сумі 38,6 млн. грн, в тому числі за рахунок арештованих активів рф та пов’язаних з нею осіб за кордоном.

Тільки зараз шанс стягнення вказаної суми через рішення латвійського суду став реальним. За наявною інформацією, вдалося звернутися до Ризького суду (Юрмала) для звернення стягнення на санаторій міноборони рф «Янтарний бєрєг». Але саме зараз виконавча влада публічно критикує легітимність дій українських суддів та ставить під сумнів законність рішення про стягнення коштів з рф, яке, як ніколи, близьке до реального виконання.

У мене лише одне питання — це випадковий збіг через недбалість чиновників навмисна шкода Україні?

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.