Верховний Суд висловився щодо особливостей провадження діяльності з постачання природного газу та віднесення її до питань національної безпеки

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку справу за позовом товариства (далі – позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП, відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови.

Обставини справи

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв’язку з незгодою позивача з постановою НКРЕКП про накладення на нього штрафної санкції за порушення вимог законодавства та пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з постачання природного газу, що затверджені постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201 (далі – Ліцензійні умови), у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме – вимог пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі – Кодекс ГТС), та положень пункту 4.1 Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2497 (далі – Типовий договір), у частині вчасного збалансування свого портфоліо балансування.

Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили, оскільки дійшли висновку про доведення відповідачем факту того, що дії товариства призвели до порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині, яка стосується дотримання вимог пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС та положень пункту 4.1 Типового договору щодо збалансування свого портфоліо балансування.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу товариства залишив без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

При цьому основним правовим питанням та доводом касаційної скарги у цій справі було те, чи можна вважати недотримання пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС та положень пункту 4.1 Типового договору, що призвело до невчасного збалансування позивачем свого портфоліо балансування, порушенням пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов та, відповідно, чи може бути за таке порушення до позивача застосована відповідальність, передбачена статтею 59 Закону України «Про ринок природного газу».

Вирішуючи це питання, Суд, на підставі аналізу положень статті 59 Закону України «Про ринок природного газу», глави 1 та 6 розділу XIV Кодексу ГТС, а також положень пункту 4.1 розділу IV, пункту 3.1 розділу III, пунктів 9.2 та 9.4 розділу IX, пункту 11.4 розділу XI, пунктів 12.1 та 12.3 розділу XII Типового договору, дійшов висновку, що дотримання вимог Кодексу ГТС та Типового договору є обов’язковими для застосування всіма суб’єктами господарювання, які здійснюють ліцензійну діяльність у сфері транспортування природного газу, а тому ці вимоги, з урахуванням положень пункту 2.1 та 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо транспортування природного газі, є спеціальними вимогами, що висуваються законодавством до ліцензіатів у сфері транспортування природного газу. При цьому, положеннями Кодексу ГТС та Типового договору передбачено не міру відповідальності за несвоєчасний баланс портфоліо балансування, а обов’язок сторін по здійсненню відшкодування вартості природного газу за фактом виявлення добового (місячного) небалансу.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів у складі Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги до провадження ліцензіатом господарської діяльності з постачання природного газу згідно з пунктом 2.1 глави 2 Ліцензійних умов стосуються не всіх без винятку «інших нормативно-правових актів та нормативних документів», а лише тих, які безпосередньо стосуються господарської діяльності з постачання природного газу.

Судом було враховано, що Закон України «Про ринок природного газу» було прийнято на виконання Закону України «Про ратифікацію протоколу щодо приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства», розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 864-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконання зобов`язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства», Директиви 2009/73/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу (Directive 2009/73/Ec of The European Parliament And Of The Council of 13 July 2009 concerning common rules for the internal market in natural gas and repealing Directive 2003/55/EC), Регламенту 715/2009 Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про умови доступу до мереж передачі природного газу (Regulation (EC) No 715/2009 of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 on conditions for access to the natural gas transmission networks and repealing Regulation (EC) No 1775/2005), та з метою створення ефективного конкурентного середовища на ринку природного газу з урахуванням основних вимог законодавства ЄС.

Дотримання законодавства у сфері енергетики є особливо важливим, а вимоги до діяльності суб`єктів господарювання - значно суворішими, оскільки ця сфера безпосередньо пов`язана з питаннями національної безпеки як складного поняття, що охоплює собою стан мирного та стабільного існування держави та її інститутів, а також стан відсутності реальних екзистенційних загроз у сфері суспільно-управлінських та міждержавних відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Згідно з пунктом 54 Стратегії національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни», затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, економічний розвиток і безпека неможливі без стійкого розвитку енергетики, для цього, зокрема, необхідно сприяти розширенню енергетичного потенціалу України та ефективності його використання.

Крім того, у Стратегії енергетичної безпеки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 року № 907-р, зазначено, що енергетична безпека - це захищеність національних інтересів у сфері забезпечення доступу до надійних, стійких, доступних і сучасних джерел енергії технічно надійним, безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом в нормальних умовах і в умовах особливого або надзвичайного стану; загрози енергетичній безпеці - короткочасні або тривалі, реальні або потенційні обставини, явища, чинники або події, що можуть порушити безпеку та стійкість функціонування енергетичного сектору країни, обмежити або порушити енергозабезпечення споживачів, призвести до аварій та інших негативних наслідків.

Верховний Суд у цій справі сформулював правовий висновок, відповідно до якого ліцензіати – суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність у сфері транспортування природного газу, зобов’язані дотримуватися, зокрема, вимог Кодексу ГТС та Типового договору, у тому числі, в частині збалансованості своїх портфоліо балансування, для чого зобов’язані вчиняти всі необхідні заходи, спрямовані на збалансованість свого портфоліо балансування протягом газової доби, в якій здійснюється надання послуг транспортування природного газу. При цьому положеннями Кодексу ГТС та Типового договору передбачено можливість вчасного врегулювання замовниками послуг транспортування своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів. Дотримання вищезазначених вимог є обов`язком суб’єкта господарювання, за умови здійснення ним господарської діяльності з постачання природного газу на підставі ліцензії, а тому Кодекс ГТС та Типовий договір є нормативно-правовими актами, які містять специфічні вимоги у сфері провадження господарської діяльності з постачання природного газу, відтак, їх порушення може вважатися порушенням Ліцензійних вимог, відповідальність за яке передбачене статтею 59 Закону України «Про ринок природного газу».

Постанова Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 260/2484/21 (адміністративне провадження № К/990/23353/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.