ЄСПЛ визнав непропорційною конфіскацію, яка змушує одного співучасника відповідати за весь злочинний дохід групи
Європейський суд з прав людини у справі Petrignani and Others v. Italy від 28 травня 2026 року розглянув питання конфіскації майна співучасників злочину на підставі принципу солідарної відповідальності та дійшов висновку, що така практика може порушувати статтю 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Справа стосувалася трьох заявників, щодо яких італійські суди застосували так звану конфіскацію за еквівалентом. Національні суди застосовували принцип солідарної відповідальності без належної оцінки того, чи відповідає обсяг конфіскації фактичній частці вигоди та індивідуальній відповідальності кожного співучасника.
Перший заявник, бухгалтер, отримав за свою участь у податковій схемі 12 тисяч євро, однак суд дозволив конфіскацію його активів на суму понад 5 мільйонів євро — у розмірі всього податкового доходу, який, за оцінкою слідства, був отриманий усіма співучасниками.
Другий заявник у справі про шахрайство фактично отримав близько 27 тисяч євро, однак у нього було конфісковано понад 44 тисячі євро.
Третій заявник, податковий консультант, був засуджений за участь у масштабній схемі ухилення від оподаткування. Попри те, що податкову вигоду отримували компанії-клієнти, а не він особисто, суди постановили конфіскувати його майно на суму понад 36 мільйонів євро, посилаючись на його ключову роль у створенні та реалізації схеми.
Рішення ЄСПЛ
Розглядаючи скарги, ЄСПЛ нагадав, що стаття 7 Конвенції закріплює принцип законності покарання (nullum crimen, nulla poena sine lege). Особа повинна мати можливість передбачити не лише те, які дії є кримінально караними, а й яке саме покарання може бути до неї застосоване.
Суд звернув увагу, що відповідні положення італійського законодавства прямо не передбачали можливості конфіскації всього злочинного доходу з одного співучасника. Крім того, протягом багатьох років у національній судовій практиці існували суперечливі підходи: одні суди підтримували принцип солідарної відповідальності, інші вважали, що конфіскація має обмежуватися часткою доходу, фактично отриманою конкретною особою.
ЄСПЛ підкреслив, що така непослідовність тривала майже двадцять років і була остаточно усунута лише рішенням Об’єднаних палат Касаційного суду Італії у 2025 році, які відмовилися від принципу солідарної відповідальності при конфіскації та вказали, що кожен співучасник повинен відповідати лише в межах фактично отриманої ним частки доходу.
У зв’язку з цим Суд дійшов висновку, що щодо третього заявника конфіскація не мала достатньо чіткої та передбачуваної правової основи. Відтак було встановлено порушення статті 7 Конвенції.
Окремо Суд проаналізував питання відповідності втручання у майнові права заявників вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
ЄСПЛ зазначив, що конфіскація сум, які перевищували частки заявників у доходах від злочину, не була пов’язана ні з їхньою реальною вигодою від правопорушення, ні з тяжкістю їхньої поведінки. Національні суди автоматично застосовували принцип солідарної відповідальності та не перевіряли, чи відповідає розмір конфіскації ролі кожного співучасника.
Суд також відхилив аргумент уряду Італії про те, що особа після конфіскації може звернутися з регресними вимогами до інших співучасників. На думку ЄСПЛ, такий підхід фактично перекладає на засудженого обов’язок держави щодо стягнення часток злочинного доходу з інших осіб. Крім того, існує ризик неплатоспроможності співучасників, що робить таку можливість суто теоретичною.
ЄСПЛ наголосив, що конфіскація, спрямована на відновлення майнового стану, який існував до вчинення злочину, не повинна ставити особу у гірше фінансове становище, ніж те, в якому вона перебувала до правопорушення. Вилучення майна понад фактично отриману вигоду означає втрату активів, які не мають жодного зв’язку зі злочином.
За таких обставин Суд визнав, що застосована до заявників конфіскація поклала на них надмірний та непропорційний тягар, а тому порушила їхнє право на мирне володіння майном.
У підсумку ЄСПЛ одноголосно встановив порушення статті 7 Конвенції щодо Курчі, а також порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо всіх трьох заявників.
Отже, ЄСПЛ дійшов висновку, що автоматичне застосування солідарної відповідальності при конфіскації може порушувати Конвенцію, якщо воно призводить до вилучення майна понад фактично отриману особою вигоду від злочину або не має достатньо чіткої та передбачуваної правової основи.
Додатково читайте у матеріалі «Судово-юридичної газети» про позицію ЄСПЛ, згідно з якою перед затриманням журналіста державні органи повинні зважувати свободу преси та інтереси громадського порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
