Суддя ВАСУ у відставці просив перерахувати йому щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з нового закону: БП ВС направила справу до першої інстанції

Велика Палата Верховного Суду 16 лютого 2023 р. винесла постанову у справі №640/26846/20 за позовом судді Вищого адмінсуду у відставці Віктора Малиніна, який відстоює право на перерахунок розміру щомісячного грошового утримання.

Нагадаємо, у результаті реформи 2016-2017 років було створено новий Верховний Суд, а Вищий адміністративний суд, ВГСУ, ВССУ та Верховний Суд України було передбачено ліквідувати. Однак вони все ще перебувають у стані ліквідації.

Внаслідок реформи на даний момент судді касаційних судів, які пішли у відставку до набрання чинності законом про судоустрій 2016 року, отримують у рази менше щомісячне грошове утримання, ніж судді першої інстанції, які вийшли у відставку після реформи. Адже після реформи 2016 року оклади суддів значно підвищили, а саме виходячи з розміру суддівської винагороди розраховується «пенсія» судді.

Віктор Малинін пішов у відставку у 2016 році. Однак після того, як Конституційний Суд 2020 р. визнав певні норми реформи неконституційними, він звернувся до суду з позовом до голови ліквідаційної комісії ВАСУ про перерахунок розміру суддівської винагороди, який використовується для розрахунку щомісячного грошового утримання судді.

Обставини справи

У жовтні 2020 року Віктор Малинін звернувся до суду з адміністративним позовом до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л. В., у якому просив:

- визнати дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 1 липня 2020 року протиправними;

- зобов`язати відповідача видати довідку, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, з яких: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,255) становить 132 375 грн (2118*50*1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0.

Зазначає, що 13 січня 2020 року у Вищому адміністративному суді України він отримав довідку №27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного утримання судді у відставці, розраховану відповідно до пунктів 6, 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.

За бланкетними нормами цих пунктів суддівська винагорода призначається і виплачується судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Однак 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що є неконституційними, деякі положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, зокрема пункт 25 цього Закону.

Відтак, на думку позивача, за приведеними у відповідність з конституційним порядком положеннями Закону №1402-VIII з 19 лютого 2020 року в нього виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої, пункту 2 частини третьої, частин четвертої та п`ятої статті 135 цього Закону (судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 1 лютого 2021 року позовні вимоги задовольнив. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Водночас Рішенням від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

З огляду на це Рішення Конституційного Суду України суди попередніх інстанцій визнали, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. При цьому суди попередніх інстанцій послалися на правовий висновок щодо застосування норм права, сформований у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.

За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, оскільки саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

Голова ліквідаційної комісії не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася з касаційною скаргою.

Вважає помилковими висновки цих судів про право позивача на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року через те, що саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, а відтак суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом.

Вважає, що Закон № 1402-VIII встановлює порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанції, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість Вищий адміністративний суд України з 15 грудня 2017 року перебуває у стані ліквідації і не є вищим спеціалізованим судом відповідно до положень Закону № 1402-VIII. Ці положення закону забороняють видачу позивачеві запитуваної ним довідки.

Додає, що суддівська винагорода суддів Вищого адміністративного суду України, які на сьогодні працюють на посадах у ВАСУ, відповідно до пункту 7 Закону № 1402-VIII обчислюється у порядку, визначеному Законом № 2453-VI. Вказаними положеннями цього Закону керувався відповідач, коли видавав позивачу довідку від 13 січня 2020 року.

Відповідач також зазначив, що на виконання рекомендації пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Верховна Рада України мала невідкладно привести положення законодавства України у відповідність із цим Рішенням, однак на момент розгляду справи правовий статус суддів спеціалізованих судів, які перебувають у стані ліквідації, законодавчо не врегульований.

Не погоджується і вважає хибним використання судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, висловленої в рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (стосовно права суддів у відставці, які не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2020), оскільки спори в тій (зразковій) справі та у справі, яка розглядається, не є подібними, зокрема відмінними є суб`єктний склад, предмет та підстави позову.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 серпня 2022 року за наслідками попереднього розгляду матеріалів касаційної скарги голови ліквідаційної комісії справу за її позовом на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Таке рішення обґрунтував тим, що спірні правовідносини в цій справі містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовної практики за цією категорією справ.

Касаційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, коли задовольняв позовні вимоги, взяв до уваги відомості про те, що голова Вищого адміністративного суду України наказом від 10 жовтня 2016 року № 681-к відрахував суддю Вищого адміністративного суду України зі штату суду у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII.

13 січня 2020 року Вищий адміністративний суд України видав Віктору Малиніну довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За цією довідкою суддівська винагорода обчислена на підставі положень статті 133 Закону № 2453-VI (з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 та положень Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів).

Відповідно до цієї довідки посадовий оклад судді Вищого адміністративного суду України як складова суддівської винагороди, з якої обраховується щомісячне довічне грошове утримання, складає 37 836 грн. Розмір складової суддівської винагороди обраховувався на підставі встановленого розміру посадового окладу для судді місцевого суду в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та коефіцієнта 1,2 для судді вищого спеціалізованого суду.

Після того як 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України постановив Рішення № 2-р/2020, яким визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, 1 липня 2020 року Віктор Малинін звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про надання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У відповідь на це звернення ВАСУ листом від 2 липня 2020 року повідомив, що посадовий оклад судді ВАСУ складається з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року із застосуванням коефіцієнта для судді вищого спеціалізованого суду 1,2 (розрахунок 15*2102,00*1,2=37 836,00), тобто посадовий оклад станом на 1 січня 2020 року становить 37 836 грн. У зв`язку із цим 13 січня 2020 року позивачу була видана довідка № 27 про суддівську винагороду в означеному розмірі для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У листі також повідомлялося, що судді Вищого адміністративного суду України отримують суддівську винагороду, яка згідно із частиною другою статті 133 Закону №2453-VI складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; що в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанцій з розгляду окремих категорій справ. Водночас видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підстав немає.

КАС ВС проаналізував підходи судів першої інстанції до вирішення заявленого спору. Зокрема, звернув увагу на те, що, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з положень частини першої статті 135 Закону № 1402-VIІІ, який набув чинності 30 вересня 2016 року, про те, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, але не може бути більшим, ніж 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Водночас Рішенням КСУ від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

Суд касаційної інстанції послався на аналіз судової практики щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, зазначив, що виявив їх різне застосування та трактування, що, своє чергою, унеможливлює ефективний захист особи внаслідок застосування закону, визнаного неконституційним.

Підстави для передачі справи побачив і вивів через розуміння та порівняння законодавчих положень на основі фактичних обставин цієї справи та обставин, на підставі яких були ухвалені згадані нижче судові рішення.

Те, як на практиці застосовуються ці положення закону, касаційний суд продемонстрував на прикладах із судової практики судів першої та апеляційної інстанцій.

Приміром, у справах № 640/408/21, 640/1064/21, 640/10609/21, 640/11147/21, 640/13234/21, 640/16655/21, 640/809/21, 320/4440/22 суди задовольняли позовні вимоги позивача / позивачів і виклали правову позицію про те, що позивача / позивачів звільнили у відставку з посади судді касаційної інстанції та відрахували зі штату Вищого адміністративного суду України; станом на момент звернення із заявою про видачу нової довідки про розмір грошового забезпечення цей суд не ліквідований, тому саме цей суб`єкт владних повноважень має відповідати за відновлення порушених прав позивача та надати запитувану довідку.

Водночас суди попередніх інстанцій зважили на доводи відповідача про те, що Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом у розумінні Закону №1402-VIII, але разом із цим зазначили, що внесення відповідних змін до законодавства не може бути підставою для порушення права позивача / позивачів на отримання довічного грошового утримання в належному розмірі.

Суди вказали, що натепер система судоустрою законодавцем змінена і функціонування Вищого адміністративного суду України чинним законодавством не передбачене. Але це не може бути підставою для позбавлення права позивача / позивачів на одержання довічного грошового утримання в належному розмірі, з урахуванням саме того суду, з якого він вийшов у відставку. При цьому суди відзначили, що згідно зі статтею 37 Закону № 1402-VIII у складі Верховного Суду діють Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд; ці суди за своїми функціями є судами касаційної інстанції відповідної спеціалізації. Отже, фактично КАС ВС виконує ті ж функції суду касаційної інстанції, які виконував Вищий адміністративний суд України до припинення його діяльності.

Відтак суди дійшли висновку, що відповідним судом, до якого передано всі без винятку функції Вищого адміністративного суду України як суду касаційної інстанції, є КАС ВС. Тому розмір довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою судді КАС ВС.

Зазначали також, що неврегулювання на законодавчому рівні питання видачі довідок про розмір суддівської винагороди у випадку ліквідації такої судової установи, як Вищий адміністративний суд України, не може бути перешкодою в отриманні для суддів, які звільнилися у відставку до моменту припинення діяльності цього суду, довідок про розмір суддівської винагороди виходячи з базового посадового окладу судді Верховного Суду, адже фактично судді у відставці перебувають на рівні суддів касаційної інстанції.

Суди звернули увагу на те, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 наголосив, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. За таких обставин неузгодженість чинного законодавства у прирівнянні посад суддів вищих спеціалізованих судів та посад суддів Верховного Суду не є підставою для відмови в наданні довідки, адже позивач має гарантоване статтею 142 Закону № 1402-VIII право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді.

Отже, з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, позивач набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII у розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Фактичною підставою для реалізації зазначеного права є довідка про розмір суддівської винагороди, яка повинна видаватися судом, з якого позивач пішов у відставку, тобто в цьому випадку Вищим адміністративним судом України.

У справах № 640/6376/21, 640/10223/21, 640/12623/21, 320/3077/21 суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, позивач / позивачі набув / набули право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Воднораз підставою для реалізації зазначеного права є довідка про розмір суддівської винагороди, яка повинна видаватися судом, з якого позивач пішов у відставку, тобто в цьому випадку Вищим адміністративним судом України.

Разом із цим суди відхилили доводи відповідача про те, що Вищий адміністративний суд України перебуває у стані припинення, оскільки, як зазначає сам відповідач, ліквідація наразі ще не завершена. Тобто в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Вищий адміністративний суд України продовжує існувати і підстав для видачі позивачу відповідної довідки будь-яким іншим судом нема. Проте погодилися з твердженнями відповідача про те, що Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом у розумінні Закону № 1402-VIII.

Суди визнали, що на сьогодні систему судоустрою законодавець змінив, відповідно до змін чинне законодавство не передбачає функціонування Вищого адміністративного суду України. Однак констатували, що це не може бути підставою для позбавлення права позивача на одержання довічного грошового утримання в належному розмірі, з урахуванням саме того суду, з якого він вийшов у відставку.

При цьому суди зазначили, що застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України. Зокрема, згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суди визнали обґрунтованими доводи позивача / позивачів щодо необхідності розрахунку суддівської винагороди від посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2453-VI систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України (частина друга статті 31 Закону № 2453-VI). Згідно із частиною третьою статті 17 Закону № 1402-VIII систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. Із цього суди підсумували, що закони № 2453-VI і № 1402-VIII передбачають вищі спеціалізовані суди в системі судів загальної юрисдикції. На підставі частини другої статті 31 Закону № 2453-VI Вищий адміністративний суд України є вищим спеціалізованим судом.

Узагальнюючи, суди попередніх інстанцій виснували, що позивач має право на перерахунок пенсії виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом № 1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого.

З огляду на ці та інші подібні рішення КАС ВС дійшов висновку про те, що судами неоднаково застосовуються положення Закону № 1402-VIII, зокрема, при вирішенні питання щодо видачі головою ліквідаційної комісії довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці.

Позиція Великої Палати

Велика Палата дійшла висновку про таке.

Відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453-VI (положення пункту 7 розділу ХІІ «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020року № 2-р/2020).

Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року.

Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

За матеріалами справи голова Вищого адміністративного суду України наказом від 10 жовтня 2016 року № 681-к відрахував суддю Вищого адміністративного суду України Віктора Малиніна зі штату суду у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Статус ліквідаційної комісії юридичної особи та її членів, зокрема голови, визначає Цивільний кодекс України.

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, голова ліквідаційної комісії будь-якої юридичної особи, зокрема й суду, не діє від власного імені, а у відносинах з іншими особами, у тому числі з судом та учасниками справи, представляє відповідну юридичну особу та виступає в суді від її імені.

Натомість позивач подав адміністративний позов, вважаючи, що відповідачем має бути саме голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйова Л. В. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Згідно із частиною третьою статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (речення перше частини четвертої статті 48 КАС України).

Велика Палата зауважує, що суд першої інстанції мав звернути увагу на те, що позов спрямований на зобов`язання вчинити юридично значимі дії саме Вищого адміністративного суду України, а не голови його ліквідаційної комісії, яка діє як представник юридичної особи. У матеріалах справи відсутня інформація про те, що суд першої інстанції пропонував замінити первісного відповідача належним, а позивач не надав згоди. При цьому суд задовольнив позов саме до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, тобто вирішив питання про обов`язок саме цього суду.

Отже, Велика Палата Верховного Суду справу направила на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.