Стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження ухвалою зобов`язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, - Верховний Суд

10:30, 19 березня 2023
Верховний Суд зазначив, що рішення зобов`язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді.
Стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження ухвалою зобов`язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, - Верховний Суд
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК).

Стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов`язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов`язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді.

Відповідну позицію висловив Касаційний кримінальний суд у постанові від 14 лютого 2023 року по справі №405/680/22.

Обставини справи

Слідчий суддя за скаргою сторони захисту зобов`язав прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Апеляційний суд оскарженою ухвалою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, вирішивши, що це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Прокурор у касаційній скарзі просив скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На його думку, ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційної інстанції, оскільки прийняте тим рішення не передбачене нормами кримінального процесуального закону. Він вважає, що положеннями частини 1 статті 303 КПК не передбачено можливості оскаржити відмову прокурора прийняти процесуальне рішення і слідчий суддя не має повноважень зобов`язати його прийняти рішення про закриття кримінального провадження.

Посилається на рішення КСУ № 3-рп/2010 від 27 січня 2010 року про те, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження, а також на правовий висновок Суду про те, що перевірці в апеляційній інстанції підлягають ухвали слідчого судді, які мають вирішальне значення для руху досудового розслідування.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Слідчий суддя зобов`язав прокурора закрити кримінальне провадження у цій справі у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Право на апеляційне оскарження рішень слідчого судді визначається положеннями статті 309 КПК. Однак, відповідно до усталеної судової практики, якщо слідчий суддя прийняв рішення, яке виходить за межі його повноважень, сторона не може бути обмежена в праві на апеляцію проти такого рішення.

Так, 12 жовтня 2017 року Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України прийняла рішення у справі, в якій слідчий суддя ухвалою зобов`язав прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження, де зазначила:

«У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК».

23 травня 2018 року така правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у двох постановах, що стосувалися ухвал слідчих суддів про проведення позапланової перевірки, де Суд зазначив, що «не вбачає підстав для відходу від такої судової практики та вважає, що з метою забезпечення єдності судової практики у вирішенні питань відкриття апеляційного провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про призначення позапланових перевірок суди апеляційної інстанції повинні діяти з урахуванням судової практики Верховного Суду України, а саме згаданої постанови від 12 жовтня 2017 року».

Також цей Суд вирішував, що у разі ухвалення слідчим суддею рішення, що мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, таке рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, і визнавав такими, що винесені поза межами повноважень, рішення слідчого судді про скасування рішень слідчого та прокурора про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Таким чином, вирішення питання про законність відмови апеляційного суду у розгляді скарги на рішення слідчого судді залежить від відповіді на питання, чи мав слідчий суддя повноваження прийняти таке рішення.

В цій справі слідчий суддя у резолютивній частині ухвали постановив: «Зобов`язати … прокурора … вчинити процесуальну дію - прийняти постанову про закриття кримінального провадження». У мотивувальній частині рішення він у обґрунтування своїй повноважень ухвалити таке рішення послався на частину 2 статті 307 КПК. Таким чином, можна дійти висновку, що суддя ґрунтував свої повноваження на пункті 3 частини 2 статті 307 КПК, що передбачає повноваження «зобов`язати вчинити певну дію», і вважав рішення прокурора «процесуальною дією».

Верховний Суд зазначає, що навіть стаття 307 КПК чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою. Таким чином, положення КПК не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.

Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», частина 2 статті 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження.

При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК).

Таким чином, Верховний Суд робить висновок, що стаття 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов`язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов`язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді. Помилкове ототожнення слідчим суддею дії та рішення в резолютивній частині ухвали не змінює цього висновку.

Виходячи з такого висновку, ВС вважає, що прокурор мав право на апеляційне оскарження цієї ухвали на підставі пункту 17 частини 1 статті 7 та частини 1 статті 24 КПК у сукупності з положеннями частини 5 статті 9 КПК, а тому закриття апеляційною інстанцією провадження за скаргою сторони обвинувачення з посиланням на статтю 309 КПК є порушенням права сторони обвинувачення на оскарження і не грунтується на вимогах процесуального закону.

Тому ВС касаційну скаргу прокурора задовольнити. Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, якою закрито апеляційне провадження за скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2022 року скасував і призначив новий розгляд  в суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій. 

Закон про посилення мобілізації: військовий облік та інші зміни для українців за кордоном
Telegram канал Sud.ua
Закон про посилення мобілізації: військовий облік та інші зміни для українців за кордоном
Головне про суд
Сьогодні день народження святкують
  • Олександр Завітневич
    Олександр Завітневич
    голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки