ТЦК оштрафував чоловіка за те, що він не завершив проходження ВЛК, але не вказав, яку конкретно норму він порушив, тому суд скасував штраф

Чоловік звернулася до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтував тим, що у грудні 2023 року постановою т. в. о. начальника ТЦК на нього було накладено штраф 1 700 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за те, що начебто він не пройшов додаткове обстеження, не пройшов медичний огляд та лікування в закладах здоров`я згідно рішення військово-лікарської комісії відповідно до направлення, у зв`язку з чим станом на 13.12.2023 не завершив проходження військово-лікарської комісії. На думку ТЦК цим він порушив п. 10 ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» та ч. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну від 30 грудня 2022 року № 1487.

Оболонський районний суд Києва 4 березня 2024 року розглянув цю справу №756/16835/23 і скасував штраф.

Так, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Втім, суду не вдалося встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.

Відповідачем до суду не надіслано будь-яких заперечень, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у заяві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а з постанови та протоколу не вдається встановити, що позивач дійсно не пройшов додаткове обстеження, не пройшов медичний огляд та лікування в закладах здоров`я згідно рішення ВЛК відповідно до направлення від 2.03.2023 у зв`язку з чим станом на 13.12.2023, не завершив проходження військово-лікарської комісії.

Окрім того, як вбачається з довідки від 14.12.2023, виданої КНП «Київська міська лікарня №8», позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 4.12.2023 по час розгляду справи у суді.

Як зазначив суд, диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується порушення вимог п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та ч. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487.

Суд звертає увагу, що конструкція статті 1 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачає поділ на частини та абзаци. Відтак, суду не вдається можливим встановити, яку саме норму вказаного нормативно-правового акту порушено позивачем.

Натомість, конструкція Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, передбачає поділ на пункти. Відтак, суду із указаного нормативно-правового акту також не вдається можливим встановити, яку саме норму порушено позивачем.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

У порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема не надано доказів, що позивач дійсно не пройшов додаткове обстеження, не пройшов медичний огляд та лікування в закладах здоров`я згідно рішення військово- лікарської комісії відповідно до направлення у зв`язку з чим не завершив проходження військово- лікарської комісії. За таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу відповідач будь-яких письмових відзивів, що обґрунтовують доводи його заперечень до суду не надав.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.