Межі повноважень Мін’юсту: Верховний Суд визначив природу контролю за реєстраційними діями нотаріуса

Особа звернулася до суду з позовом до Мін’юсту про визнання протиправним та скасування наказу, яким відмовлено в задоволенні її скарги на дії державного реєстратора, що здійснив реєстрацію зміни керівника гаражного кооперативу на підставі протоколу зборів, достовірність якого позивач вважав сумнівною.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а апеляційний суд залишив рішення без змін. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилався на неправильне застосування Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV та неналежне з’ясування судами обставин щодо повноважень осіб, які підписали протокол загальних зборів кооперативу.

Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, наголосивши, що Мін’юст має виключно формально-правові повноваження у сфері розгляду скарг на дії державних реєстраторів і не уповноважений оцінювати зміст або достовірність рішень загальних зборів юридичних осіб. Предмет перевірки Мін’юсту обмежується процедурними питаннями – комплектністю та оформленням документів, а не їх правомірністю по суті.

Відтак, Суд наголосив, що подання адміністративного позову до Мін’юсту не є належним способом вирішення корпоративних спорів щодо дійсності рішень органів управління — для цього слід звертатися до господарського суду.

Суд підкреслив, що реєстраційні дії приватного нотаріуса відповідали вимогам Закону № 755-IV: було засвідчено справжність підписів 24 осіб, документи подано у належній формі, у межах строків, із дотриманням вимог до оформлення. Скарги, що стосуються дійсності зборів чи повноважень підписантів, не можуть бути предметом адміністративного спору, оскільки є корпоративним конфліктом, який підлягає розгляду в господарському суді.

Верховний Суд також звернув увагу, що Колегія Мін’юсту вичерпно перевірила відповідність документів вимогам до державної реєстрації, а позивач не навів у скарзі до Мін’юсту конкретних порушень, передбачених частиною першою статті 15 та частиною четвертою статті 17 Закону № 755-IV.

Позивач помилково обрав адміністративний спосіб захисту своїх прав: реєстраційна дія нотаріуса була заснована на формально належних документах, і Мін’юст не міг оцінювати законність рішення уповноваженого органу управління кооперативу, а отже, і не був зобов’язаний задовольняти скаргу.

Основні правові висновки Верховного Суду у цій справі:

• повноваження Мін’юсту при розгляді скарг на дії чи бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів реєстрації чи їх територіальних органів за Законом № 755-IV та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128, обмежуються контролем процедурних моментів (дотримання строків, належне оформлення документів, наявність підписів тощо);
• скасування реєстраційних дій Мін’юстом можливе лише у разі виявлення формальних порушень вимог до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації, передбачених частиною першою статті 15 Закону № 755-IV, та/або подання заявником для державної реєстрації юридичної особи неналежних документів, перелік яких визначається статтею 17 Закону № 755-IV;
• відмова Мін’юсту у задоволенні скарги через відсутність формальних порушень є правомірною, а у разі виникнення спорів щодо змісту документів чи правомірності рішень уповноважених органів юридичних осіб, Мін`юст не є належним органом для їх вирішення, оскільки не може досліджувати законність проведення зборів учасників юридичної особи чи достовірність їх результатів.

Постанова Верховного Суду від 4 березня 2025 року у справі № 320/12042/23 (адміністративне провадження № К/990/38752/24).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.