Відсутність письмового договору з експертом не є підставою для визнання його висновку недопустимим доказом у кримінальній справі – Верховний Суд

Кримінальний процесуальний закон не визначає конкретної форми оформлення договірних відносин між стороною захисту та експертом при самостійному залученні експерта. Відсутність письмового договору не є підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом.

При цьому сторона захисту не зобов'язана попереджати експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 22 травня 2025 року по справі №208/2264/15-к.

Позиції судів

Суди попередніх інстанцій визнали особу невинуватою за ч. 2 ст. 286 КК та виправдали її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку з недоведеністю, що в її діянні є склад цього кримінального правопорушення.

У касаційній скарзі представник потерпілих стверджує, що відсутність у матеріалах справи договорів з відповідними експертними установами, які діяли за адвокатськими запитами захисника, свідчить про те, що відповідні докази зібрані у не передбачений КПК спосіб.

Вказує, що місцевий суд не врахував те, що експертів, яким було доручено здійснення експертних досліджень за адвокатським запитом, ніхто не попереджав про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а підпис ними поставлено самостійно, оскільки очевидно кожен експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку експерта.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд вказав, що за приписами ст. 243 КПК сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової, і вказані приписи спростовують доводи про недотримання вимог кримінального процесуального закону стороною захисту в цій частині.

Вказані експертизи проведено за дорученням сторони захисту, яка має повноваження доручати експертам проведення і обов’язкових експертиз, до яких відповідно до приписів ст. 242 КПК, які переважають над приписами інших законів і підзаконних нормативних актів в частині визначення змісту і обсягу права на захист в кримінальному провадженні, належать судово-медичні експертизи.

Отже, відсутні підстави зважати, як на обґрунтовані, на твердження про недопустимість висновків експертів за критеріями, зазначеними представником потерпілих.

За відсутності в доводах представника потерпілих мотивів, які пов’язують відсутність в матеріалах справи договорів сторони захисту з експертними установами із недостовірністю висновків експертів, виготовлених за дорученням сторони захисту, колегія суддів ККС відхиляє як необґрунтовані відповідні доводи і звертає увагу, що кримінальний процесуальний закон не визначає конкретної форми, за якою мають бути оформлені договірні відносини сторони захисту і експерта, з огляду на що немає підстав вимагати надання певного письмового договору між ними та стверджувати про недотримання порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом.

Між тим, ККС враховує, що представник потерпілих не ставить під сумнів, що за тими документами, які є в матеріалах справи, можна визначити як об’єкти, доручені стороною захисту експертам для дослідження, так і питання, порушені перед експертами, які до того ж, як зазначає представник, очевидно обізнані про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

До того ж, кримінальний процесуальний закон не покладає саме на сторону захисту у разі, коли вона доручає експерту проведення дослідження, обов’язку попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, отже з цих підстав немає підґрунтя визнавати їх висновки недопустимими доказами за доводами представника потерпілих.

Втім, ККС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.