Верховна Рада схвалила законопроект щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку

Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект 13007-д щодо врегулювання окремих питань діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку та інститутів спільного інвестування, ініціаторами якого виступила група депутатів на чолі з Данилом Гетманцевим.

Законопроект розроблено з метою мінімізації ризиків від можливих потрясінь, спричинених особливими умовами функціонування економіки України в період дії воєнного стану в Україні, забезпечення стійкості та надійності банківської системи України шляхом удосконалення нормативно-правових рамок для ефективного реагування на випадки неплатоспроможності банків, мінімізуючи ризики можливих панічних настроїв у суспільстві.

Як зазначив профільний комітет, пропонуються зміни до законів «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про банки і банківську діяльність», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, пропонується серед іншого в процесі застосування способів виведення неплатоспроможних банків з ринку запровадження механізмів подальшої співпраці між неплатоспроможним банком, приймаючим або перехідним банками в напрямку управління переданими майном (активами) після укладення правочинів про передання майна (активів) та зобов’язань неплатоспроможного банку, розрахунку суми грошових коштів, що потенційно можуть бути отримані Фондом у разі здійснення ліквідації банку, удосконалення механізму збільшення/зменшення капіталу неплатоспроможного банку, удосконалення механізмів проведення відкритих конкурсів щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Запроваджуються процедури для обміну інформацією між Національним банком та Фондом для розкриття інформації, що становить банківську таємницю.

Окрім цього, законопроектом пропонується:

• мінімізувати судові ризики покладення на Фонд відповідальності за зобов’язаннями неплатоспроможних банків (пенсійні активи, ФФБ, заробітна плата працівників банку тощо) та ризики покладення майнової відповідальності на Фонд (відкриття та збільшення кількості наявних відкритих виконавчих проваджень, накладення арештів на рахунки Фонду);
• закріплення права визначати для банків, процедуру тимчасової адміністрації або ліквідації яких здійснюється Фондом, у разі настання особливого періоду, здійснювати мобілізаційну підготовку Фонду та банків, якими він управляє;
• удосконалити механізм виплати гарантованого відшкодування коштів вкладникам банків, що ліквідуються Фондом;
• надати Фонду можливість здійснювати управління коштами, не отриманими кредиторами (у тому числі після завершення ліквідаційної процедури банку) та врегулювати механізм передачі до Фонду коштів, не отриманих кредиторами, для забезпечення виконання частини першої статті 526 Цивільного кодексу (зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства) та встановлення строку, після спливу якого Фонд зараховує неотримані кредиторами кошти до коштів Фонду;
• усунути перешкоди ефективної реалізації майна (активів) банку, мінімізувавши ризики оскарження результатів торгів, забезпечити право доступу Фонду до інформації, що міститься в Державному реєстрі прав;
• встановити рівні умови для кредиторів банку щодо звернення із кредиторськими вимогами до банку, уникнення надання необґрунтованих переваг окремому кредитору;
• удосконалити механізми виплат гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам банку;
• закріпити процедури розподілу залишкового майна на рівні закону та мінімізувати позови щодо оскарження передачі майна акціонерам банку;
• врегулювати питання задоволення вимог за коштами, розміщеними на рахунках умовного зберігання (ескроу) в банку;
• врегулювати питання нарахування регулярного збору до Фонду з огляду на зміни порядку подання банками звітності (станом на останній день кварталу)
• врегулювати питання щодо:
• продовження строків управління майном банків в період дії воєнного стану в Україні у разі наявності у банку майна, яке передано військовим формуванням і не продається, та наявності інших факторів, які спричинені військовим станом, що не дозволяє завершити ліквідаційну процедуру у визначений строк;
• розрахунків з кредиторами банку, які не подали заяви про включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів;
• скорочення строків задоволення вимог кредиторів банку через впровадження механізму захисту прав інвесторів(покупців) активів банку, які здійснюють купівлю майна (активів» банку, що ліквідується, на аукціонах;
• врегулювання питання взаємовідносин банку, що ліквідується з фіскальними органами.

Пропонуються зміни до законів щодо:

• повноважень Національного банку стосовно забезпечення функціонування системи оцінювання стану кіберзахисту в банках, інших особах, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, операторах платіжних систем та/або учасниках платіжних систем, технологічних операторах платіжних послуг;
• закріплення функції Національного банку стосовно визначення умов обробки інформації, використання засобів захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах, у сферах надання платіжних, банківських та інших фінансових послуг, валютного регулювання та валютного нагляду, у системі депозитарного обліку Національного банку, а також встановлення вимог щодо забезпечення захисту інформації;
• наділення Національного банку повноваженнями встановлювати порядок вилучення з обігу банкнот та монет, а також приймати рішення про вилучення/поступове вилучення з обігу банкнот, монет старого зразка/дизайну, їх обмін та визнання такими, що перестають бути законним платіжним засобом;
• надання Національному банку права здійснювати операції, вчиняти будь-які дії з управління майном / активами, що набуте / набуті внаслідок звернення стягнення на таке майно протягом часу володіння ним;
• надання права Національному банку на задоволення будь-якої основаної на здійсненому рефінансуванні банку вимоги шляхом відчуження переданого в заставу майна банку, який ліквідується, та задоволення вимог за рахунок коштів, отриманих від відчуження майна;
• надання права Національному банку у визначеному договором про співпрацю порядку звернутися до Фонду з пропозицією щодо затвердження індивідуальних умов відчуження майна / активів, переданих в забезпечення виконання зобов’язань перед Національним банком;
• встановлення можливості для Національного банку у визначеному договором застави та законодавством України порядку звертати стягнення на заставлене банком майно /активи до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна банку, що ліквідується, але не раніше дня затвердження Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів банку;
• включення всіх вимог Національного банку за кредитами рефінансування до п’ятої черги вимог кредиторів банку, у тому числі вимог Національного банку, що виникли у зв’язку з недостатністю коштів для задоволення його вимог за результатами продажу застави, що забезпечує кредити рефінансування, а також вимог, пов’язаних зі списанням Фондом суми своїх витрат, на яку зменшена сума до перерахування Національному банку як заставодержателю;
• встановлення 20-денного строку, протягом якого Фонд після продажу заставленого майна (активів) спрямовує отримані кошти на позачергове погашення вимог заставодержателя, водночас сума витрат Фонду не враховується у рахунок погашення вимог заставодержателя;
• надання права заставодержателю залишити за собою заставлене майно (активи) за мінімальною ціною продажу такого майна на торгах, якщо майно не було реалізоване на них;
• встановлення обов’язку Фонду перераховувати кошти, що надходять в погашення заборгованості боржника перед банком за наданими в заставу Національному банку цінними паперами та майновими правами за укладеними з банком кредитними договорами, на позачергове погашення вимог Національного банку протягом 20 робочих днів з дня їх надходження;
• визначення додаткових засад взаємодії Фонду з Національним банком як заставодержателем майна банку, що ліквідується, з метою забезпечення реалізації пріоритетного права Національного банку на задоволення його вимог, у тому числі обговорення правил розрахунку фактично понесених витрат на утримання та збереження переданих в заставу Національному банку цінних паперів та майнових прав, які встановлюються Фондом.

Крім того, пропонується внести зміни до ч. 1 статті 31 Закону про банки в частині збільшення значення мінімального розміру статутного капіталу банку з 200 млн грн до 250 млн грн із встановленням для діючих банків перехідного періоду строком у 6 місяців для приведення розміру їх статутного капіталу у відповідність до нового мінімального розміру.

Законопроектом шляхом внесення змін до Закону «Про інститути спільного інвестування» також пропонується:

• усунути обмеження для інвестування у кваліфікаційні інститути спільного інвестування для фізичних осіб, шляхом вилучення норм, які встановлюють мінімально допустиму суми інвестиції;
• надати можливість здійснювати конвертацію цінних паперів всім інститутам спільного інвестування, які здійснюють публічне розміщення цінних паперів;
• надати можливість реорганізації інститутів спільного інвестування одного виду шляхом приєднання та злиття;
• збільшити розмір позики або кредиту, який компанія з управління активами може брати за рахунок активів інституту спільного інвестування, з 10% до 30% та виключення обмежень на строк такого кредитування;
• запровадити можливість інвестування кваліфікаційним інститутом спільного інвестування в облігації внутрішньої державної позики;
• надати можливість ІСІ приймати рішення про консолідацію та дроблення своїх цінних паперів.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.