Верховний Суд висловився щодо призначення покарання у разі вчинення нового злочину під час іспитового строку

У випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням на підставі ст. 75 КК, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання, призначеного новим вироком. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 липня 2025 року по справі №462/7107/24.

Обставини справи

Місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 3.06.2024 та призначено остаточне покарання у виді позбавленні волі на строк 1 рік 1 місяць.

Апеляційний суд змінив цей вирок в частині призначеного покарання, ухваливши попередній вирок від 3.06.2024 виконувати самостійно, та призначив обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 НМДГ, що становить 34 000 грн.

У касаційній скарзі прокурор зазначив, що під час призначення покарання засудженому апеляційний суд не врахував того, що обвинувачений вдруге засуджений за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК, а також факт його вчинення в період іспитового строку за попереднім вироком. Стверджує, що апеляційний суд не дотримався вимог ч. 3 ст. 78 КК та ч. 1 ст. 71 КК. Зазначає, що призначення засудженому штрафу є м’якшим від покарання, призначеного за попереднім вироком, та не матиме належного впливу на засудженого.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що неодноразово наголошував у постановах, що у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно із ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком та ухвалює рішення про їх самостійне виконання.

Крім цього, касаційним судом сформована стала практика про те, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід’ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.

У цьому провадженні апеляційний суд не врахував вищезазначеної позиції.

За попереднім вироком місцевого суду від 3.06.2024 обвинуваченого визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. 8.08.2024, тобто в період іспитового строку, обвинувачений вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК, за яке його було засуджено оскаржуваним вироком від 19.09.2024.

Незважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК, обвинувачений вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком, апеляційний суд, змінюючи вказаний вище вирок у частині призначеного покарання, призначив останньому покарання за це кримінальне правопорушення у виді штрафу в розмірі 2 000 НМДГ, що становить 34 000 грн, і постановив, що попередній вирок місцевого суду від 3.06.2024 підлягає самостійному виконанню, чим неправильно застосував кримінальний закон.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.