Власник зможе вимагати демонтаж самобуду навіть, коли його не позбавлено володіння майном – законопроект
Чому виникла потреба у змінах
Так як Цивільний кодекс чітко не визначає порушення права власності без позбавлення володіння виникає відмова у позовах безпосередньо під час звернненя до суду. З чого випливає, що власники не можуть ефективно захистити свої права у випадках перешкод у користуванні чи обмеження доступу до предметів права власності. Законопроєкт усуває цю прогалину.
«Судово-юридична газета» нещодавно підкреслювала, що вірне визначення юрисдикції є ключовою гарантією правової визначеності.
Аналіз ключових положень
- Нормативне визначення порушення без позбавлення володіння
- Нові можливості застосування негаторного позову
Детальніше про негаторний позов
Законопроєкт №14259 розширює застосування негаторного позову, уточнюючи, що власник може звертатися до суду для усунення будь-яких перешкод у здійсненні права власності навіть тоді, коли його не позбавлено володіння майном. Власник отримує право вимагати: припинення дій або бездіяльності, що обмежують доступ чи користування; демонтажу незаконних конструкцій або об’єктів; відновлення попереднього стану майна; а також відшкодування збитків, завданих такими порушеннями.
Нормативний зміст і документальне обґрунтування законопроєкту
Проєкт Закону містить точкові нормативні зміни, спрямовані на врегулювання захисту права власності від порушень без позбавлення володіння. Він доповнює статтю 391 Цивільного кодексу України новою частиною, що прямо надає власнику земельної ділянки право вимагати демонтаж самовільно збудованої тимчасової споруди, яка не є нерухомим майном. Також пропонується доповнення статті 212 Земельного кодексу України нормою, що дозволяє власнику звертатися до суду з позовом про демонтаж такої споруди із посиланням на статтю 391 ЦКУ як на спеціальну підставу захисту. У прикінцевих положеннях визначено, що закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Пояснювальна записка обґрунтовує необхідність змін, вказуючи на недостатню визначеність чинних положень щодо захисту від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, та наявність законодавчої прогалини. У документі наведено посилання на статті 155, 391 ЦКУ та 212 ЗКУ, а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №914/1785/22, яка підтвердила право вимагати демонтаж тимчасової споруди за ст. 391 ЦКУ. Окремо зазначено, що реалізація закону не потребує бюджетних витрат, а очікуваним результатом є підвищення ефективності захисту права власності та усунення правової невизначеності.
Порівняльна таблиця демонструє запропоновані зміни у форматі «було/стало» та фіксує, що чинна редакція статті 391 ЦКУ містить лише загальну норму щодо усунення перешкод, тоді як запропонована редакція доповнює її конкретним положенням про право вимагати демонтаж тимчасової споруди. Аналогічно, стаття 212 ЗКУ доповнюється нормою, яка прямо передбачає можливість звернення з позовом про демонтаж на підставі статті 391 ЦКУ. Таблиця показує, що зміни є уточнювальними та спрямовані на підвищення правової визначеності й ефективності застосування негаторного позову у випадках незаконного встановлення тимчасових споруд.
Автор: Марія Долинська, юрист
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
