Велика Палата Верховного Суду розтлумачила правову природу окремої ухвали та порядок її оскарження

У центрі уваги Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 490/10876/23 опинилося питання правової природи окремої ухвали суду. 

ВП ВС  прямо заявила, що враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 160/980/24, від 25 січня 2019 року у справі № 822/1832/18 тощо).

У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 873/223/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що окремі ухвали є засобом зміцнення законності та правопорядку, сприяють усуненню недоліків у діяльності державних органів, громадських організацій і посадових осіб, запобігають вчиненню злочинів та інших правопорушень, впливають на формування у громадян поваги до права та становлять важливу частину діяльності судів.

Відтак окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення.

Інститут окремої ухвали закріплений у статтях 249 КАС України, 246 ГПК України, 262 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Ідентичні за змістом положення містяться у частинах першій - четвертій статті 246 ГПК України, частинах першій - четвертій статті 262 ЦПК України.

Усі наведені процесуальні кодекси передбачають, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) аналізувала приписи статті 249 КАС України та виснувала, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена, лише якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення.

Суд не здійснює юридичну кваліфікацію правопорушення, хоча в окремій ухвалі може зазначити, елементи якого складу правопорушення потрібно перевірити.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за своєю правовою природою окрема ухвала суду є особливим видом судового рішення, за допомогою якого реалізується процесуальний механізм фіксації судом виявлених під час судового розгляду справи порушень закону (законодавства) чи недоліків у діяльності відповідних суб`єктів з метою доведення їх до відома уповноважених органів задля їх усунення та недопущення в майбутньому.

Особливістю окремої ухвали є те, що безпосередньо внаслідок її постановлення не вирішується спір або пов`язані з його вирішенням процесуальні питання. Суду надано право спрямувати дію окремої ухвали не лише на учасників справи. Її дія може бути поширена на будь-яких інших осіб, стосовно яких під час вирішення спору було виявлено порушення законодавства чи інші недоліки їх діяльності. Метою застосування такого засобу судового реагування є усунення недоліків у правозастосовчій діяльності, попередження та припинення порушень з боку державних органів та інших осіб, припинення зловживання процесуальними правами сторонами у справі тощо. Вирішення означених питань судом, насамперед, спрямоване на забезпечення принципу законності як складової частини принципу верховенства права.

Таким чином, окрема ухвала є особливим видом судового рішення, яке хоча й постановлене під час судового розгляду конкретної справи, але безпосередньо не стосується вирішення судового спору в ній та не впливає на кінцевий результат його вирішення. У такій ситуації окрема ухвала впливає на суспільні відносини автономно від судового рішення, яким вирішено спір, і не завжди стосується прав, обов`язків чи інтересів учасників цього спору.

Чи можна оскаржити окрему ухвалу: відповідь ВП ВС

Пункт 23 частини першої статті 294 КАС України встановлює, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окрема ухвала.

Таке ж положення закріплено у пункті 17 частини першої статті 353 ЦПК України, пункті 15 частини першої статті 255 ГПК України.

Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частина третя статті 328 КАС України передбачає, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, окремі ухвали, постановлені апеляційним судом.

Аналогічні положення закріплені у пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України, пункті 3 частини першої статті 389 ЦПК України.

Поряд з наведеним частина сьома статті 249 КАС України містить застереження, що окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ідентичні за змістом приписи містяться у частині дев`ятій статті 262 ЦПК України, частині дев`ятій статті 246 ГПК України.

Системний аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для такого висновку. Статті 293, 328 КАС України встановлюють загальне правило, відповідно до якого ухвали суду підлягають апеляційному та/або касаційному оскарженню у прямо визначених процесуальним законом випадках.

Зокрема, окремі ухвали включені до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду та в касаційному порядку у разі постановлення такої окремої ухвали апеляційним судом.

У свою чергу, частина сьома статті 249 КАС України для окремої ухвали як для особливого виду судових рішень встановлює спеціальне правило, згідно з яким правом на її оскарження наділені тільки особи, яких вона стосується.

З огляду на особливу правову природу окремої ухвали як судового акта законодавець застеріг, що сам факт участі особи у справі та наділення її статусом учасника справи у розумінні приписів статті 42 КАС України не надає їй автоматичного права на оскарження окремої ухвали, постановленої судом під час розгляду справи. Таким правом наділені саме ті особи (учасники справи або особи, які не брали участі у справі), для яких окрема ухвала породжує юридично значущі наслідки та безпосередньо впливає або може вплинути на їх права, свободи та/або інтереси. Виправданість такого підходу зумовлена тим, що здійснення апеляційного (касаційного) перегляду судового рішення має на меті виправлення судової помилки задля захисту прав і законних інтересів конкретної особи, але не слугує засобом загального контролю над судовими рішеннями. Відсутність впливу окремої ухвали на права, свободи та/або інтереси відповідного учасника справи перетворює оскарження такої ухвали на формальний процесуальний інструмент та суперечить меті постановлення судом окремої ухвали.

Та обставина, що окрема ухвала безпосередньо не стосується вирішення судового спору та не впливає на кінцевий результат його вирішення, не дає підстав для розширювального тлумачення приписів частини другої статті 293 КАС України та надання права учасникам справи на оскарження такої ухвали в усіх випадках безвідносно до того, чи вона їх стосується.

Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05 квітня 2023 року у справі № 9901/400/21, вказавши, що частина сьома статті 249 КАС України передбачає норму прямої дії, яка закріплює загальне право на оскарження окремої ухвали лише особами, яких вона стосується, та позбавляє права оскаржити таку окрему ухвалу особам, питання щодо прав, свобод, інтересів та/або обов`язків яких не вирішувалося такою окремою ухвалою.

Обставини справи

За наслідками розгляду позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в позові.

Одночасно суд постановив окрему ухвалу щодо адвоката, який представляв інтереси позивача, направивши цю ухвалу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області для вжиття відповідних дисциплінарних заходів.

Позивач не погодилася із окремою ухвалою та оскаржила її до суду апеляційної інстанції. Відкривши спочатку апеляційне провадження у справі, апеляційний суд в подальшому дійшов висновку про наявність підстав для його закриття. Мотивував таке рішення тим, що оскаржувана окрема ухвала стосується безпосередньо адвоката позивача, тому саме він має право на її оскарження, що узгоджується із приписами частини сьомої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

З таким процесуальним рішенням суду апеляційної інстанції позивач не погодилася та звернулася зі скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Передача справи мотивована необхідністю відступу від висновків Верховного Суду, відповідно до яких право на оскарження окремої ухвали виникає лише в осіб, яких стосується така ухвала, тобто стосовно яких вона постановлена і щодо яких зобов`язано вчинити дії, вжити відповідні заходи.

Велика Палата Верховного Суду не відступила від наведених висновків та виснувала, що з урахуванням особливої правової природи окремої ухвали як спеціального виду судового рішення правом на її оскарження в апеляційному або касаційному порядку наділені ті особи (учасники справи або особи, які не брали участі у справі), для яких окрема ухвала породжує юридично значущі наслідки та безпосередньо впливає або може вплинути на їх права, свободи та/або інтереси, тобто їх стосується.

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.