Дилема для фермера: Верховний Суд про межі цивільного та господарського судочинства

Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою фермерського господарства, підтвердивши застосування правил юрисдикційного розмежування між цивільними та господарськими судами. Позов стосувався відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів державної влади. Рішення ВС підтвердило усталений підхід до визначення компетенції судів.

Відсутність ознак цивільних правовідносин

Касаційний цивільний суд ВС розглянув касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва та постанову Київського апеляційного суду у справі №761/20340/25 за позовом фермерського господарства до Північного апеляційного господарського суду та держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У травні 2025 року фермерське господарство звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із зазначеним позовом. Суд першої інстанції, проаналізувавши положення ЦПК України, наголосив: цивільні суди розглядають справи, де хоча б однією зі сторін є фізична особа, а предмет спору стосується цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових правовідносин. У даному випадку позов подано юридичною особою, а вимоги стосуються відшкодування шкоди, що не має ознак цивільних правовідносин.

Київський апеляційний суд, погодившись із висновками першої інстанції, додатково зазначив: предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діями органів державної влади, але такі вимоги не поєднані з публічно-правовим спором. Суд послався на статтю 20 ГПК України, яка визначає компетенцію господарських судів щодо розгляду спорів між юридичними особами та органами державної влади. Також апеляційний суд врахував практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанови від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц та від 8 листопада 2019 року у справі № 454/1008/16-ц. У цих рішеннях сформульовано правову позицію, що вимоги юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої діями органів влади, підлягають розгляду господарськими судами, якщо вони не поєднані з публічно-правовим спором.

Суди першої та апеляційної інстанцій також звернули увагу, що позивач у своїй заяві посилався на порушення норм Конституції України, ЦПК та ГК, однак ці доводи не змінюють суб’єктного складу спору. Відмова у відкритті провадження була обґрунтована як з точки зору суб’єктного складу, так і предмета спору, що підтверджує системність підходу судів до визначення юрисдикції.

Додатково суди зазначили, що позовні вимоги не стосуються укладання, зміни чи виконання господарських правочинів, але їх суб’єктний склад і предмет – відшкодування шкоди юридичною особою – підпадають під дію статті 4 ГПК України. Це стало аргументом для відмови у відкритті провадження в цивільному процесі.

Наприкінці грудня 2025 року позивач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд». Касаційна скарга обґрунтована тим, що Північний апеляційний господарський суд і держава Україна в особі Державної казначейської служби не є суб`єктами, наділеними господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснюють організаційно-господарські повноваження щодо фермерського господарства. При цьому позивач вказав, що суди не виконали вимог статей 6, 19, 68, 129-1, 151-2 Конституції України, а також статей 4, 8, 20 ГК України та статей 28, 48, 81, 82, 177, 263 ЦПК України.

Акцент на статусі позивача: відмова у касації

Касаційний цивільний суд ВС, розглянувши касаційну скаргу, встановив: правильність застосування норм процесуального права є очевидною і не викликає сумнівів. Суд послався на частину четверту статті 394 ЦПК України, яка передбачає можливість відмови у відкритті касаційного провадження у випадках, коли правильне застосування норми права є очевидним.

Ухвала Верховного Суду містить детальний аналіз доводів заявника. Позивач наполягав, що органи державної влади не є суб’єктами господарювання, а тому справа має розглядатися у цивільному процесі. Суд наголосив, що ключовим критерієм визначення юрисдикції є статус позивача. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, воно виступає як суб’єкт господарювання. Вимоги про відшкодування шкоди, заявлені юридичною особою, підлягають розгляду господарськими судами, якщо вони не поєднані з публічно-правовим спором.

Верховний Суд навів приклади попередньої практики. Зокрема, у постанові Великої Палати від 27 червня 2018 року у справі № 454/1668/17 було зазначено, що вимоги фермерського господарства до держави про відшкодування шкоди підлягають розгляду господарським судом. Аналогічні висновки містяться у постановах від 5 червня 2019 року у справах № 454/1690/16 та № 454/2181/16, а також у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 757/37226/17.

Касаційна інстанція врахувала положення Конституції України, зокрема статті 124 та 125, які визначають принципи здійснення правосуддя та спеціалізації судів. Було підкреслено, що поняття «суд, встановлений законом» включає дотримання правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція є інститутом права, який розмежовує компетенцію різних ланок судової системи та видів судочинства.

Верховний Суд зазначив, що доводи заявника фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій. Суд наголосив, що його функція полягає у перевірці правильності застосування норм права, а не у повторному дослідженні доказів.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив сталість правової позиції щодо юрисдикційного розмежування. Судова інстанція констатувала, що відсутні підстави для відступу від усталеної практики, а касаційна скарга не містить аргументів щодо неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Додатково Верховний Суд навів приклади рішень ЄСПЛ, у яких наголошувалося, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежене за умови дотримання принципу пропорційності. Це стало додатковим аргументом для підтвердження правильності відмови у відкритті касаційного провадження.

З огляду на викладене, Касаційний цивільний суд ВС ухвалив: відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва та постанову Київського апеляційного суду у цивільній справі за позовом фермерського господарства до Північного апеляційного господарського суду та держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення Верховного Суду має кілька практичних наслідків. По-перше, юридичні особи, у тому числі фермерські господарства, повинні звертатися до господарських судів із вимогами про відшкодування шкоди, завданої діями органів державної влади, якщо такі вимоги не поєднані з публічно-правовим спором. Це забезпечує чіткість і передбачуваність у виборі юрисдикції. По-друге, суди не можуть відступати від усталеної практики навіть за наявності аргументів про особливий статус відповідачів. Правова позиція щодо юрисдикційного розмежування є стабільною і не підлягає довільному тлумаченню.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.