Втрачені біткоїни: Верховний Суд про мільйонні збитки та відповідальніcть за нанесену шкоду

Верховний Суд відмовив у задоволенні позову до Держави Україна, Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Державної казначейської служби - про відшкодування майнової та моральної шкоди у зв’язку з втратою біткоїнів. Касаційна інстанція підтвердила рішення нижчих судів - про відсутність правових підстав для покладення відповідальності на державу та співвідповідачів.

Від $10 тис. до €60 млн: ілюзія без доказів

Касаційний цивільний суд ВС розглянув касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави та постанову Полтавського апеляційного суду у справі №552/239/25, що стосується правовідносин, пов’язаних із біткоїнами.

Сюжет цієї справи виглядає майже як драматичний роман про зіткнення старих правових механізмів із новою цифровою реальністю. У 2013-2015 роках шахрай заволодів коштами родини позивачки –  понад 10 тисяч доларів США. За ці гроші було придбано 300 біткоїнів, які на той час ще не мали значної вартості, але згодом перетворилися на капітал у десятки мільйонів євро. Саме ця різниця між початковою сумою і сучасною вартістю криптовалюти стала причиною гучного позову.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало роками. Правоохоронці так і не змогли встановити місце знаходження біткоїнів, а обвинувачений зрештою був виправданий за недоведеністю складу злочину. Крім того, його звільнили від відповідальності через закінчення строків давності. Для позивачки це стало символом бездіяльності держави, адже органи слідства фактично втратили шанс повернути активи.

Позовні вимоги були надзвичайно масштабними: компенсація майнової шкоди у розмірі 30 млн євро та ще 30 млн євро – моральної шкоди. Аргументація ґрунтувалася на положеннях Конституції України, яка гарантує право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів влади, а також на статтях 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, зазначивши, що позивачка не довела трьох ключових елементів цивільного правопорушення: неправомірної бездіяльності органу, наявності шкоди та причинного зв’язку між ними. Додатково суди звернули увагу на те, що позивачка не оскаржувала в судовому порядку дії чи бездіяльність слідчих під час розслідування. Це означало, що вона не використала всі можливі процесуальні інструменти для захисту своїх прав. Така пасивність у поєднанні з відсутністю доказів стала ще одним аргументом проти задоволення позову.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову: недоведеність позивачкою незаконності дій посадових осіб ГУНП в Полтавській області, відсутність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями ГУНП в Полтавській області та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати внаслідок крадіжки майна та моральної шкоди).

«Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка не довела належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами існування одночасно трьох умов: неправомірна умисна бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, наявність шкоди (негативні наслідки для позивача) та причинний зв`язок між неправомірною бездіяльністю і заподіяною шкодою, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення моральної та майнової шкоди», – йдеться в матеріалах справи.

Криптовалюта як цифровий виклик правосуддю

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши: касаційна інстанція не може встановлювати нові факти чи переоцінювати докази, а лише перевіряє правильність застосування норм права.

Особливу увагу Касаційний цивільний суд ВС приділив питанню доказів. У матеріалах справи не було підтвердження того, що родина позивачки реально володіла коштами у розмірі 10 тисяч доларів у 2013–2015 роках. Також відсутні документи про склад сім’ї та інші підтвердження. Це стало вирішальним аргументом: без належних доказів навіть найбільші втрати не перетворюються на юридично захищені вимоги.

У своєму рішенні Верховний Суд детально проаналізував положення Конституції та Цивільного кодексу України. Стаття 56 Конституції гарантує право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями чи бездіяльністю органів влади. Проте для реалізації цього права необхідно довести факт неправомірності дій або бездіяльності, наявність шкоди та причинний зв’язок.

У даній справі вирішальним стало питання доказів. Суд зазначив, що матеріали не містять підтвердження того, що родина позивачки реально володіла коштами у розмірі 10 тисяч доларів у 2013-2015 роках. Також були відсутні документи про склад сім’ї та інші підтвердження. Без цього вимога про відшкодування виглядала юридично необґрунтованою.

Ще один аспект – практика Європейського суду з прав людини. Позивачка посилалася на Конвенцію, яка гарантує право на справедливий суд та ефективний засіб захисту. Верховний Суд визнав ці аргументи важливими, але наголосив: навіть міжнародні стандарти не можуть замінити відсутність доказів у конкретній справі.

«ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи» – наголосив Касаційний цивільний суд ВС.

Розглянувши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку: рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги зводилися переважно до незгоди з оцінкою доказів та спроби їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. З огляду на це КЦС ВС ухвалив: касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави та постанову Полтавського апеляційного суду – залишити без змін.

У цій історії втрачені біткоїни стали символом загубленого майбутнього для родини позивачки. Розслідування, що тривало роками, завершилося закриттям через строки давності. Навіть у резонансних спорах із мільйонними вимогами суди залишаються прив’язаними до фундаментального принципу: відповідальність держави настає лише за наявності чітко доведених юридичних фактів, а не на підставі припущень чи загального відчуття несправедливості.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.