Суд у Запоріжжі крадіям, які зламували поштомати заради одягу, призначив лише штраф

Суд у Запоріжжі виніс вирок у справі про серію крадіжок із поштоматів під час воєнного стану, що свідчить про складність правової кваліфікації та оцінки обставин. Обвинувачені щиро визнали провину та повністю відшкодували завдані збитки. Саме це стало визначальним фактором для застосування більш м’якого виду покарання, який відповідає принципам пропорційності та гуманності, закріпленим у Кримінальному кодексі України та практиці Верховного Суду.

Таємні взломи: від планування до покарання

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя розглянув справу №334/11747/23 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану). У рамках судового провадження встановлено, що двоє обвинувачених організували систематичні викрадення із поштоматів, використовуючи доступну інформацію від оператора поштових послуг та відомі адреси для точного планування своїх дій.

У березні 2023 року один із обвинувачених замовив чоловічі спортивні штани та кросівки через поштомат у Запоріжжі, надавши продавцеві неправдиву інформацію про покупку з післяплатою. Коли він отримав повідомлення про прибуття посилки, скористався відсутністю сторонніх спостерігачів, зламав скриньку поштомату та таємно викрав товари.

У лютому та липні того ж року другий обвинувачений організував викрадення 60 предметів патріотичної продукції (футболок і браслетів) через поштомат на вул. Ладозькій, а згодом разом із першим співучасником викрав парфумовану воду «Tiziana Terenzi Casanova» із поштомату на вул. Петра Сагайдачного. Злочинні дії здійснювалися в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та за попередньою змовою, шляхом злому скриньок поштоматів і таємного привласнення чужого майна.

Суд встановив, що кожен випадок викрадення є окремим епізодом кримінальної діяльності. Суми завданих збитків значно різнилися: від 2 713 грн за спортивні штани до 8 600 грн за партію патріотичних футболок і браслетів та 6 347 грн за парфумовану воду. З огляду на характер і послідовність дій, суд кваліфікував їхні вчинки як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, скоєне за попередньою змовою.

Детальний аналіз усіх епізодів справи показав продуману схему: обвинувачені використовували цифрові сервіси та автоматичні повідомлення про доставку, щоб обрати момент, коли доступ до поштомату був необмеженим і їхні дії залишалися непоміченими. Така методика вказує на високий рівень організації та навмисне ухиляння від контролю, що підкреслює суспільну небезпечність злочину. Особливістю цієї справи стало те, що крадіжки вчинені в умовах воєнного стану, що істотно впливає на правову кваліфікацію та визначення тяжкості злочину.

Під час судового розгляду було ретельно перевірено всі докази: протоколи огляду місця події, експертні висновки, відеозаписи камер спостереження та протоколи тимчасового доступу до мобільних пристроїв. Всі вони підтвердили факт вчинення крадіжок. Допити обвинувачених засвідчили щире каяття, повне визнання провини та готовність відшкодувати матеріальні збитки, що суд врахував як обставини, що пом’якшують покарання згідно зі ст. 66 КК України.

Обидва обвинувачені в судовому засіданні визнали провину, щиро розкаялися та повідомили про повне відшкодування шкоди. Дніпровський районний суд міста Запоріжжя дійшов висновку: у кримінальному процесі за умов воєнного стану можливо збалансоване застосування закону, яке враховує тяжкість суспільних наслідків злочину, наявність обставин, що пом’якшують провину, та реальний внесок обвинувачених у відновлення шкоди.

Штрафи vs ув’язнення: між пропорційністю і суворістю

Суд зафіксував факти кожного злочинного епізоду, але також оцінив системність та планування дій обвинувачених, що дозволило врахувати всі обставини та розмір матеріальних збитків при винесенні справедливого рішення.

З урахуванням цих факторів суд ухвалив: обох обвинувачених визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити кожному покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України – у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн.

Цей підхід відповідає практиці Верховного Суду, який у рішеннях 2021-2022 років підкреслював системне тлумачення ст. 66 та 69 КК України, оцінку обставин, що істотно знижують тяжкість злочину, а також необхідність врахування сукупності факторів, що впливають на суспільну небезпечність дій обвинуваченого. Важливим критерієм для суду стало також добровільне відшкодування шкоди потерпілому, що усуває цивільний спір, оскільки ТОВ «Нова Пошта» підтвердило відсутність претензій після компенсації завданого збитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, обвинувачені зобов’язані сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили та повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред’явлення документа про сплату. У разі несплати штрафу суд за поданням органу пробації розглядатиме питання про розстрочку виплати або заміну несплаченої суми покаранням у виді громадських, виправних робіт чи позбавлення волі відповідно до закону.

При призначенні покарання суд врахував не лише формальні обставини, а й ширший соціальний і правовий контекст. Винесення вироку у вигляді штрафу є прикладом пропорційного підходу, що відповідає цілям виправлення та попередження нових злочинів. Водночас суд підкреслив, що втручання держави у приватне життя особи має бути законним, пропорційним і збалансованим, дотримуючись стандартів гуманності та справедливості, що забезпечує рівновагу між захистом суспільних інтересів та правами обвинуваченого.

Суд врахував щире каяття обвинувачених, їхнє повне визнання провини, добровільне відшкодування шкоди, відсутність попередніх судимостей, а також особисті характеристики: освіту, сімейний стан та стан здоров’я. Всі ці фактори інтегровані у правову кваліфікацію та визначення покарання, що підтверджує висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 69 КК України: більш м’яке покарання можливе лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують провину та істотно знижують тяжкість злочину.

У умовах підвищеної суспільної напруги та зростаючих ризиків для безпеки правосуддя суд зберігає гуманістичний підхід, керуючись принципами пропорційності та справедливості. Застосування штрафних санкцій замість позбавлення волі показує, що кримінальна відповідальність може бути ефективною навіть у складних соціальних умовах. Тяжкі правопорушення у таких обставинах можуть каратися менш суворо, якщо це відповідає принципам справедливості та сприяє виправленню правопорушників.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.