Відсутність підпису судді у повному тексті рішення не є безумовною підставою для скасування – ВП ВС
Підстави для обов’язкового скасування судових рішень традиційно застосовуються судами формально. Однією з таких є відсутність підпису судді. У справі № 946/3565/24 Велика Палата Верховного Суду уточнила межі застосування цієї підстави та фактично змінила підхід до її тлумачення.
Обставини справи
Суд першої інстанції видав судовий наказ про стягнення аліментів з боржника на користь заявника на утримання двох дітей.
Інша особа звернулася до суду із заявою про скасування цього наказу, посилаючись на те, що при визначенні розміру аліментів не враховано інтереси інших дітей боржника.
Суд першої інстанції повернув заяву без розгляду, оскільки наказ видано відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Водночас постанова апеляційного суду була підписана всім складом суду у вступній та резолютивній частинах, але повний текст рішення підписали лише двоє суддів.
У касаційній скарзі заявниця стверджувала, що відсутність підпису одного із суддів є безумовною підставою для скасування постанови.
Позиція ВП ВС
Велика Палата Верховного Суду роз’яснила зміст пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК України.
Суд вказав, що згідно з п. 3 ч.1 ст. 411 ЦПК, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд, якщо воно «не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні».
ВП ВС зазначила: «…наявність у процесуальному законодавстві такої підстави скасування судового рішення, як відсутність на ньому підпису судді, пов`язана з необхідністю усунення будь-яких сумнівів щодо складу суду, який розглядав справу, та справжнього (дійсного) змісту ухваленого цим складом суду рішення, а її імперативний характер покликаний забезпечити неухильне дотримання суддями свого обов'язку підписати судове рішення, навіть якщо вони мали щодо нього окрему думку».
Разом з тим Суд підкреслив, що ця норма підлягає застосуванню з урахуванням її призначення.
Суд вказав, що у цій справі відсутні будь-які сумніви щодо складу суду або змісту ухваленого рішення, оскільки скорочене рішення було підписане всім складом суду та проголошене.
У цьому контексті Велика Палата звертає увагу, що ЦПК (а так само КАС і ГПК) містить правила, які дозволяють суду за результатами розгляду як одразу ухвалити повне судове рішення, так і відкласти складення повного тексту, обмежившись складанням вступної та резолютивної частини рішення (скорочене рішення), яке має бути підписане всім складом суду, приєднано до справи і проголошено в судовому засіданні (ч. 6 ст. 259 ЦПК). При цьому за змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Таким чином, скорочене судове рішення так само є судовим актом, який фіксує результат розгляду судом справи. Хоча подальше складання повного тексту рішення, яке включає його мотивувальну частину, має істотне значення для забезпечення зрозумілості правових підстав рішення суду та для реалізації права учасників на оскарження, його виготовлення є стадією письмового оформлення вже прийнятого та проголошеного рішення, а не повторним актом волевиявлення суду.
Тож, Велика Палата дійшла висновку, що п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК не є застосовним у ситуаціях, подібних до обставин цієї справи, коли попри відсутність у повному судовому рішенні підпису судді, який помер (за наявності підписів інших суддів колегії), у матеріалах справи наявне скорочене судове рішення, підписане всім складом суду та проголошене в судовому засіданні.
Натомість протилежний висновок - про необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК у таких ситуаціях - призвів би до невиправданого скасування судового рішення, легітимність якого не викликає сумнівів, суто з формальних причин, що само по собі суперечило б вимозі правової визначеності як складовій верховенства права та створювало б умови для порушення прав інших учасників судового процесу.
ВП ВС підсумувала:
«У разі наявності скороченого судового рішення, підписаного всім складом суду, відсутність підпису судді у повному тексті судового рішення (підписаному іншими суддями колегії, які складають більшість від складу суду) не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК (а так само аналогічних положень п. 5 ч. 3 ст. 353 КАС і п. 3 ч. 1 ст. 310 ГПК), якщо це обумовлено об`єктивними, непереборними причинами, які виникли після проголошення скороченого судового рішення (наприклад, смертю судді)».
Водночас, Велика Палата відступила від протилежних висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі № 520/12864/24 та від 01 жовтня 2025 року у справі № 520/21767/23, де було автоматичне скасування рішень у разі відсутності підпису судді незалежно від причин.
Керуючись вищевикладеним, ВП ВС погодилась з висновками попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для скасування судового наказу про стягнення аліментів у цьому провадженні, а касаційну скаргу залишила без задоволення.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду сформувала підхід, за яким застосування підстав для обов’язкового скасування судових рішень не може бути суто формальним. Відсутність підпису судді у повному тексті рішення не є автоматичною підставою для його скасування, якщо легітимність рішення підтверджена та відсутні сумніви щодо складу суду. Ця позиція змінює підхід до тлумачення процесуальних норм і має значення для забезпечення стабільності судових рішень.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
