Шлях від інспектора до члена Вищої ради правосуддя: співбесіда Ірини Давидович

Етична рада розпочала серію співбесід із кандидатами на посаду члена Вищої ради правосуддя від з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Співбесіда з Іриною Давидович привернула увагу насамперед через її професійний статус. Ірина Давидович — докторка юридичних наук та діючий дисциплінарний інспектор ВРП. Ця зустріч виявилася нетиповою для поточної практики відбору, оскільки майже не торкалася майнового стану кандидатки, натомість співбесіда фактично будувалася навколо питання, чи може дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя стати членом цього ж органу без виникнення сумнівів у неупередженості? Кейс Давидович продемонстрував зміну фокусу Етичної ради на оцінку професійної спроможності та управлінського бачення.

Предметом оцінювання Етичної ради стала не лише відповідність загальним критеріям професійної етики та доброчесності, а й питання сприйняття незалежності та неупередженості кандидата в умовах переходу між різними функціональними ролями у системі суддівського врядування.

Нагадаємо, що відповідно до статей 1 та 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ВРП є колегіальним конституційним органом, відповідальним за формування доброчесного корпусу суддів та додержання професійної етики. Ключовим інструментом для оновлення цього органу є Етична рада, створена згідно зі статтею 9-1 цього ж Закону для сприяння у встановленні відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності. Співбесіда з Етичною радою є одним із головних етапів добору кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя.

Давидович Ірина Ігорівна

Ірина Давидович має понад 27 років стажу у сфері права. Її кар’єра значною мірою пов’язана з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, де вона пройшла шлях від аспірантки до завідувачки кафедри кримінального права та кримінології. З грудня 2024 року вона працює дисциплінарним інспектором у Службі дисциплінарних інспекторів (СДІ) Вищої ради правосуддя. Вона повідомила, що за цей час їй було розподілено понад 1500 справ, з яких близько 800 вже опрацьовано.

Ірина Давидович наголосила, що робота у Службі дисциплінарних інспекторів ВРП дала їй значний практичний досвід аналізу дисциплінарних матеріалів та роботи з великими масивами інформації, що, на її переконання, свідчить про готовність працювати в умовах значного навантаження та виконувати функції члена Вищої ради правосуддя.

Члени Етичної ради цікавилися, чому кандидатка вирішила змінити роль інспектора на роль члена ВРП через такий короткий проміжок часу.

Кандидатка пояснила, що робота інспектором дала їй «унікальний свіжий досвід» та розуміння того, де саме процедура дає збій. Вона хоче використати ці знання для системного реформування органу, особливо в період його значного оновлення.

Окремий блок співбесіди був присвячений баченню кандидаткою подальшого розвитку дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя. Ірина Давидович зазначила, що одним із пріоритетів вважає розроблення єдиного Порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, який дозволив би уніфікувати підходи до кваліфікації дисциплінарних проступків, забезпечити однаковість практики та враховувати індивідуальні обставини кожної справи.

Крім того, кандидатка висловилася за нормативне закріплення малозначності дисциплінарного проступку, наголосивши, що це сприятиме дотриманню принципу пропорційності та мінімізує надмірний формалізм під час притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Обґрунтовуючи власне бачення дисциплінарної відповідальності суддів, Ірина Давидович послалася на практику Консультативної ради європейських суддів, зокрема Висновок № 21, у якому наголошується на необхідності забезпечення балансу між незалежністю судді та його відповідальністю.

Також Ірина Давидович звернула увагу на питання кримінально-правових гарантій незалежності суддів. Після рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020, яким статтю 375 КК України було визнано неконституційною, питання відповідальності суддів за ухвалені рішення перейшло у площину використання загальнокримінальних статей як нових механізмів впливу. У практиці правоохоронних органів дедалі частіше застосовуються інші норми Кримінального кодексу, зокрема статті 364, 366, 114-1 та 111 КК України, якщо предметом розслідування стають дії суддів, пов'язані зі здійсненням правосуддя.

На думку кандидатки, така практика потребує особливо виваженого підходу, оскільки кримінальне провадження не повинно перетворюватися на інструмент впливу на суддів за ухвалені ними рішення. Водночас питання про наявність у діях судді ознак кримінального правопорушення має вирішуватися виключно в межах закону та з дотриманням конституційних гарантій незалежності судової влади. Саме тому, на переконання Ірини Давидович, Вища рада правосуддя повинна забезпечувати належний баланс між принципом невідворотності юридичної відповідальності та гарантіями незалежності суддів, не допускаючи кримінального переслідування лише через зміст їхньої правової позиції.

Вона наголосила на необхідності розроблення чітких локальних актів ВРП для уніфікації дисциплінарної практики, щоб уникнути тиску на суддів через «сумнівні» кримінальні провадження.

Співбесіда продемонструвала, що Етична рада дедалі більше уваги приділяє не лише формальній відповідності кандидата кваліфікаційним вимогам, а й змістовній оцінці його професійної мотивації та готовності виконувати повноваження члена ВРП. У випадку Ірини Давидович предметом обговорення стала не законність її участі в конкурсі після призначення дисциплінарним інспектором, а обґрунтованість такого кар'єрного переходу, сталість професійної мотивації та здатність використати набутий практичний досвід для роботи в органі суддівського врядування.

Окрему увагу під час співбесіди було приділено можливому конфлікту інтересів у разі обрання Ірини Давидович членом Вищої ради правосуддя. Відповідно до статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», особа зобов’язана вживати заходів щодо недопущення як реального, так і потенційного конфлікту інтересів.

Члени Етичної ради поцікавилися, яким чином кандидатка забезпечуватиме свою неупередженість під час розгляду дисциплінарних справ, у підготовці яких вона брала участь як дисциплінарний інспектор.

Відповідаючи на це запитання, Ірина Давидович зазначила, що вбачає необхідність застосування як організаційних, так і процесуальних механізмів запобігання конфлікту інтересів. Зокрема, вона висловилася за функціональне розмежування розгляду таких матеріалів між дисциплінарними палатами та наголосила, що заявлятиме самовідвід у кожному провадженні, де раніше брала участь у підготовці висновків або інших матеріалів як дисциплінарний інспектор.

Кандидатка також підкреслила, що багаторічний досвід науково-педагогічної діяльності, пов'язаний із оцінюванням студентів та аспірантів, сформував у неї навички неупередженого й об'єктивного прийняття рішень незалежно від особистих чи професійних взаємин. Водночас саме достатність запропонованих механізмів запобігання конфлікту інтересів та їх практична ефективність є одним із аспектів, які Етична рада оцінює під час визначення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Практика формування стандартів доброчесності

Практика останніх співбесід свідчить, що Етична рада поступово змінює підхід до оцінювання кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя. Якщо раніше основна увага зосереджувалася на відповідності формальним кваліфікаційним вимогам, то нині предметом оцінювання дедалі частіше стають професійна мотивація кандидата, здатність запобігати конфлікту інтересів, послідовність кар'єрних рішень та переконливість наданих пояснень. Співбесіда з Іриною Давидович є показовою саме з огляду на такий підхід: ключові запитання стосувалися не стільки її наукового чи професійного стажу, скільки переходу від посади дисциплінарного інспектора до претендування на членство у ВРП та гарантій забезпечення неупередженості у разі обрання.

Основний масив запитань стосувався саме професійного досвіду Ірини Давидович, зокрема її роботи дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя, опрацювання значної кількості дисциплінарних скарг, а також механізмів запобігання потенційному конфлікту інтересів у разі обрання членом ВРП. Водночас питання щодо майнового стану кандидатки практично не стали предметом детального обговорення, що може свідчити про відсутність у членів Етичної ради обґрунтованих сумнівів щодо повноти декларування чи походження її активів на етапі проведення співбесіди.

Такий формат оцінювання свідчить про формування комплексного стандарту доброчесності, за якого перевіряється не лише відповідність кандидата вимогам закону, а й потенційні ризики для незалежності та ефективності діяльності самого органу суддівського врядування.

Співбесіда Ірини Давидович демонструє, що процедура добору членів Вищої ради правосуддя поступово переходить від перевірки окремих фактів біографії кандидата до комплексної оцінки його інституційної спроможності виконувати конституційні повноваження. Рада дедалі більше оцінює поведінку кандидата в комплексі: професійну мотивацію, доброчесність, якість виконання деклараційних обов'язків, логічність пояснень та здатність діяти відповідно до високих стандартів суддівського врядування. Така практика відповідає сучасним європейським стандартам формування органів суддівського врядування, проте потребує послідовного й однакового застосування до всіх кандидатів, адже саме єдність критеріїв оцінювання є запорукою довіри до процедури формування Вищої ради правосуддя.

Анализ предыдущих собеседовыаний кандидатов на должность члена Высшего совета правосудия от съезда представителей юридических высших учебных заведений и научных учреждений:

Кандидат у ВРП та КСУ одночасно: юридичні пріоритети професора Івана Назарова

Знищені розписки на $180 000 та майно поважної матері: досьє кандидата до ВРП Миколи Кучерявенко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.