Що об'єднує фіналістів конкурсу до Верховного Суду?

Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила імена 120 конкурсантів, які вийшли вперед по рейтингу до складу нового Верховного Суду, і незабаром Вища рада правосуддя проаналізує 30-ку фіналістів в кожен касаційний суд ВС.

Своїми враженнями від конкурсу і надіями на новий Верховний Суд в ексклюзивному інтерв'ю з «Судово-юридичною газетою» поділилася професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Міжнародного гуманітарного університету, доктор юридичних наук, професор Тетяна Анцупова.

– Які Ваші враження від конкурсу?

– Почну з того, що судова реформа — це не тільки законодавчі та інституційні та кадрові зміни. Судова реформа — це про запит суспільства і про зміни в суспільстві, а точніше, про готовність сприймати новації.

Під час конкурсу до Верховного Суду, вважаю, всім конкурсантам «не з системи» було незвично і неприємно відчути на собі презумпцію винності, яка сформована в суспільстві по відношенню до представників судової влади. Якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, неповага і недовіра до прийнятих судами рішень — нескінченно будемо ходити по колу реформ.

Саме з цієї причини, безпрецедентно відкритими були процедури конкурсу та участь громадськості (ГРД, Громадський рух «Чесно», інші ГО та ЗМІ), які збирали інформацію про кандидатів, для того щоб не залишити сумнівів щодо їх доброчесності.

Взаємна довіра і повага до тих, хто приймає рішення — ось чого нам не вистачає. Найсміливіші представники юридичної еліти об'єдналися і пройшли непрості випробування, по-моєму, варто дати їм шанс проявити себе в роботі.

– Який етап був самим непростим для Вас? Що б Ви вдосконалили в процедурі?

– Участь в конкурсі до Верховного Суду — це, безумовно, зростання в професійному та моральному сенсі. На мою думку, не було етапу конкурсу, який можна було б назвати більш складним, в порівнянні з іншими.

На етапі спеціальної перевірки і допуску до кваліфікаційного оцінювання була ретельно перевірена достовірність відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Виявилося, що відомості в державних реєстрах не завжди відповідають дійсності. Конкурсанти оперативно надавали пояснення щодо виявлених розбіжностей і документи на підтвердження достовірності зазначених відомостей.

Звичайно, для вчених і адвокатів особливим випробуванням було написання практичного завдання у вигляді модельної судової справи. П'ять годин пролетіли як п'ять хвилин. Багато учасників роздрукували дозволені до використання допоміжні матеріали, але навіть не встигли в них заглянути. Можливо, якби завдання виконувалося за допомогою комп'ютерів і з рівним доступом до необхідних матеріалів, нервозність цього завдання знизилася б.

Всіх без винятку не залишило байдужим тестування особистих морально-психологічних якостей. Для мене це був справжній глибокий самоаналіз, який навіть після закінчення цього етапу я продовжила вже самостійно, взявши участь в експериментальній групі по апробації тесту SDS-5 (Self-Directed Search) в Україні.

В одному з інтерв'ю, секретар кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Станіслав Щотка ділився враженнями від спілкування з психологами про можливість трансформації особистості протягом життя. Дозволю собі вірити, що певна трансформація можлива за умови постійної і свідомої роботи над власними помилками. Як приклад можна привести концепцію «Right to hope» (право на надію) з практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою позбавлення надії довічно ув'язнених «заперечує фундаментальний аспект людяності і є таким, що принижує».

В цілому, інтерв'ю та брифінги, в яких брали участь голова та члени ВККС, дуже допомагали зробити конкурс відкритим і зрозумілим для всіх нас.

Питання відкритості буде актуальним і для нового Верховного Суду. Переконана, що дотримання суддями Кодексу суддівської етики та Бангалорских принципів поведінки суддів, а журналістами — концепції журналістської відповідальності (the concept of responsible journalism) знімають багато проблем спілкування.

– Які надії Ви покладаєте на новий ВС? Чи зможуть адвокати, науковці та судді стати єдиною командою за короткий час?

– Судячи з публікацій, коментарів і особистому спілкуванню під час конкурсу, я бачу, що у фіналістів однакові цілі. На мій погляд, це найбільш вражаючий результат конкурсу. Дуже приємно, коли учасники висловлюють однакові очікування. Впевнена, що у нового складу Верховного Суду не буде іншого шляху, ніж працювати швидко, злагоджено і ефективно. Будь-яке місце в рейтингу означає, що людина пройшла складний шлях до кінця. Сподіваюся, що такий спільний досвід об'єднує всіх конкурсантів, в тому числі тих, хто не потрапив до списку переможців.

– Що ще необхідно зробити, щоб ВС зміг повноцінно розпочати роботу?

– Щодо прийняття процесуальних кодексів багато новацій розглядаю як перспективні. У доктрині навіть є таке поняття «перспективні практики» (рromising practices). Переконана, що однією з таких перспективних практик є застосування нової процедури розгляду типових справ в адміністративному процесі.

Структура і зміст судового рішення також повинні змінитися і бути мотивованими і доступними для розуміння сторонами по справі та іншими зацікавленими особами. Мені імпонує ідея запозичення деяких структурних компонентів рішень Європейського суду з прав людини.

Важливим і складним залишається адрове питання. Офіс судді Верховного Суду повинен працювати як годинник з перших днів. Звичайно, ця мета може бути досягнута за умови професіоналізму і взаєморозуміння між суддею, його помічником і секретарем. Саме ця мета повинна бути в основі прийняття кадрових рішень.

Раніше, адвокат Ганна Вронська поділилася своїми враженнями від конкурсу.

Також адвокат Іван Міщенко надав ексклюзивний коментар «Судово-юридичній газеті» про свої враження від конкурсу.

До них приєднався адвокат Сергій Жуков, розповівши, з якими труднощами він зіткнувся і які надії покладає на новий ВС.

Даний список доповнили ще член Ради суддів України, суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко, розповівши про очікування, які покладає на новий ВС, і професор кафедри юстиції Київського національного університету ім. Т. Шевченка, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини Олександра Яновська.