Суд підтвердив правомірність висновків податкової перевірки про заниження товариством податків на 62,2 млн гривень

Податкова служба в Одеській області повідомляє, що Одеський окружний адміністративний суд підтвердив правомірність висновків податкової перевірки про заниження товариством податків на 62,2 млн гривень.

Зазначається, що суд рішенням від 30.07.2024 у справі № 420/6122/20 позов товариства про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області задовольнив частково; скасував податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф в розмірі 15,3 млн грн за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, в іншій частині позову (вимога про скасування рішень на суму 46,8 млн грн) – відмовив.

Суд апеляційної інстанції постановою від 11.12.2024 скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог та повністю відмовив товариству у задоволенні позову. Зазначена справа неодноразово переглядалась.

Так, ГУ ДПС було проведено планову перевірку ТОВ, за результатами якої складено акт від 05.03.2020 та винесено оскаржені повідомлення-рішення.

Судом зазначено, що з аналізу  п.п. 44.1, 44.3, 44.5 ст.  44, п.п.  85.2, 85.4, 85.6, 85.7 ст. 85 ПКУ вбачається, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки дійсно є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи і надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами п.44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення податкової перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 ст.86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд у постановах від 06.08.2019р. у справі №160/8441/18, від 29.05.2020р. у справі №826/27811/15.

Розглядаючи справу, колегія суддів встановила, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні податкової перевірки позивача, вказано у Додатку №4 до акта перевірки від 05.03.2020, що є його невід’ємною частиною. Водночас, на час проведення перевірки ТОВ первинні бухгалтерські документи контролюючому органу в повному обсязі надано так і не було.

У свою чергу, податковий орган, як у заявах по суті справи, так і в спірному акті перевірки, не заперечував факт отримання від директора ТОВ повідомлення від 10.02.2020р. щодо втрати документів, пов’язаних з фінансово-господарської діяльністю за період з 2017р. по 2019р. Втім, за матеріалами документальної перевірки, відповідач вказаний факт втрати документів фінансово-господарської діяльності позивача не визнав.

Як чітко відображено в акті податкової перевірки від 05.03.2020, зазначене вище повідомлення надійшло на адресу контролюючого органу 11.02.2020р., однак воно не містило ані переліку втрачених (чи пошкоджених) документів, ані завіреної належним чином копії заяви про втрату документів, що повинна містити інформацію про умови втрати, обсягу, переліку документів, яка зареєстрована до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події від 10.02.2020р.

 Як наслідок, на переконання контролюючого органу, це звернення ТОВ до правоохоронних органів носило лише формальний характер.

Суд апеляційної інстанції виснував, що окружним судом, на виконання рекомендацій Верховного Суду, чітко встановлено, що позивачем, в даному випадку, належним чином не було доведено факт дотримання приписів п.6.10 Положення №88 в частині своєчасного створення комісії (визначення її персонального складу) для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі із залученням до її роботи саме представників слідчих органів.

Крім того, як це передбачено у абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 ст.86 Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, відповідні документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Так, у постанові від 08.09.2019р. у справі №802/1069/13-а Верховний Суд зауважував на тому, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого п.85.2 ст.85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами п.44.6 ст.44 ПК України.

Позиція Верховного Суду у питанні застосування положень ст.44 ПК України є усталеною та послідовною.

Втім, колегія суддів зауважила, що лише 31.08.2020 позивачем були надані до суду першої інстанції копії первинних документів на підтвердження факту реальності здійснення Товариством господарських операцій з контрагентами.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2020р. у справі №822/1212/16 зазначено про те, що у разі якщо до закінчення перевірки або ж у терміни, які визначені в абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а тому доводи позивача не спростовують обґрунтованість прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна думка висвітлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.05.2020р. у справі №826/27811/15 та від 06.08.2019р. у справі №160/8441/18.

Вирішуючи питання стосовно правомірності застосування до платника податків штрафів, визначених п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, слід з`ясовувати, чи була проявлена з боку такого платника податків протиправна бездіяльність у вигляді не складення податкової накладної (що виключає можливість її зазначення контролюючим органом в прийнятому податковому повідомленні-рішення), або не реєстрації вже складеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо на момент виявлення порушення контролюючим органом, незалежно від терміну, який був пропущений платником податків на момент перевірки, не було складено та, що логічно, не зареєстровано податкову накладну, то ці обставини фактично свідчать про триваючу протиправну бездіяльність платника податків, відповідальність за що й передбачена нормами п.120-1.2 ст.120-1 ПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що не виконуючи передбачений в ПК України обов`язок, ТОВ допустило порушення податкового законодавства, відповідальність за що передбачена п.120-1.2 ст.120-1 ПК України.

Більш того, слід зазначити, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення ТОВ до ГУ ДПС в Одеській області щодо відсутності у нього можливості скласти та, у подальшому, здійснити реєстрацію податкових накладних у встановлений законодавством строк, як сумлінного платника податків, який усвідомлює наявність порушення з свого боку.

У підсумку, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів стосовно існування підстав, з якими вказана норма п.120-1.2 ст.120-1 ПК України нібито обов’язково пов`язує застосування до такого платника податків штрафних санкцій (тобто податкового повідомлення-рішення, складеного за результатами перевірки контролюючого органу), помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.