Суд підтримав право потерпілої у ДТП на повне страхове відшкодування, апеляцію страховика залишено без задоволення— деталі справи

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу страховика (відповідача у справі), подану на рішення місцевого суду, яким задоволено позов та стягнуто з апелянта відшкодування за шкоду, завдану в ДТП, у тому числі пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та 3% річних. Про це повідомляє пресслужба суду. 

Відповідач переконував суд, що узгодив з позивачкою суму відшкодування та просив скасувати оскаржуване рішення й ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку про залишення її без задоволення, виходячи з наступного.

Суду відомо, що позивачка, водійка іномарки «Audi Q6», після ДТП, винуватцем якої судом визнано водія автомобіля марки «Volkswagen Transporter», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, і в результаті якої механічних ушкоджень зазнали обидва транспортні засоби, вчасно і в повній мірі виконала алгоритм дій, встановлений Законом України № 1961-ІV для отримання страхового відшкодування: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП повідомила страховика про її настання, надала транспортний засіб для огляду представником страховика, за результатом якого було складено акт огляду транспортного засобу, подала страховику заяву про виплату страхового відшкодування.

У свою чергу, відповідач у справі порушив встановлений Законом України № 1961-ІV  порядок та провів виплату страхового відшкодування без узгодження з особою, яка має право на страхове відшкодування його розміру, згідно з вимогами п. 36.2.

Жодних доказів досягнення між страховиком і потерпілою згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування відповідач не надав, а суд не встановив.

Таким чином, покликання відповідача на положення абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-ІV, яким встановлено право страховика здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні експертизи пошкодженого майна, не заслуговує на увагу, оскільки такої згоди досягнуто не було.

Така ж правова позиція Верховного Суду, який у справі № 333/2096/17 від 10 червня 2020 року, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив з того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

Крім того суд встановив, що за заявою потерпілої було проведено судову автотоварознавчу експертизу пошкодженого автомобіля «Audi Q6», за результатом якої судовим експертом складено висновок та вказано вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, який більше ніж удвічі перевищує суму, виплачену позивачці страховиком.

Доводи відповідача про неналежність висновку експерта через проведення експертизи без огляду транспортного засобу, спростовуються положеннями п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі у тексті — Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Суд апеляційної інстанції роз’яснює, що відповідно до п.5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості коефіцієнту технічного зносу без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), котрий (котра) призначив(ла) експертизу (залучив (ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об’єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Отже, проведення судової експертизи за наявними даними, необхідними для оцінки, є нормативно допустимим, за умови надання усіх необхідних для проведення дослідження даних.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що вказаний висновок підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ст. 384 Кримінального кодексу України), що засвідчено його підписом.

Висновок експерта щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідач у суді не спростував, як не заявив клопотання щодо призначення судом повторного експертного дослідження.

У справі, яку переглянув Рівненський апеляційний суд, позивачка та відповідач не дійшли згоди щодо розміру страхового відшкодування, а страховик здійснив його виплату без виконання вимог п. 36.2 Закону України № 1961-ІV щодо узгодження з потерпілою розміру страхового відшкодування та без врахування наданого йому висновку експерта.

За встановлених обставин, місцевий суд правомірно відновив порушене право позивачки на відшкодування шкоди, завданої діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача та стягнув з нього різницю між виплаченим страховим відшкодуванням і розміром заподіяної шкоди, визначеної на підставі експертизи.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2025 року у справі № 569/16885/24 (провадження № 22-ц/4815/208/25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.