Верховний Суд поставив під сумнів призначення завідувача психосоматичного відділення опікуном пацієнта

Визнання особи недієздатною повинно базуватися на обґрунтованому висновку судово-психіатричної експертизи, що містить інформацію про динаміку психічного стану, початок захворювання, історію лікування та підтверджує наявність стійкого хронічного психічного розладу. Призначення опікуна здійснюється судом з урахуванням здатності особи виконувати опікунські обов'язки, характеру особистих відносин з підопічним, наявності родичів з переважним правом на опікунство та відповідності такого призначення інтересам підопічного.

Деталі справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» про визнання недієздатним ОСОБА_1.

КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» просила визнати ОСОБА_1 недієздатним, встановити над ним опіку, призначивши опікуном ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні, має інвалідність ІІ групи з дитинства за станом психічного здоров`я. Внаслідок психічного захворювання ОСОБА_1 втратив здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує стороннього догляду та опіки, його стан погіршується.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи своє рішення необґрунтованістю заяви. При цьому суд критично оцінив наданий висновок експерта, з огляду на його неповноту та суперечливість медичній документації, покладеній в його обґрунтування, а також посилання на непідтверджені джерела походження певної інформації.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким задовольнив заяву, зазначивши, що проведення судової експертизи для визначення психічного стану особи у цій категорії справ є обов’язковим, а тому у разі визнання висновку експерта необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності, суд повинен був призначити повторну експертизу. Повторно дослідивши складений судовим експертом висновок судово-психіатричної експертизи, вказав, що судова експертиза була проведена з дотриманням визначеного порядку її проведення, а висновок експерта є належним чином обґрунтованим.

Рішення Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з таким висновком апеляційного суду, скасував постанову та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (ст. 298 ЦПК України).

У цій справі була призначена та проведена судово-психіатрична експертиза, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта, згідно з яким ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії, інший тип, безперервний перебіг із стабільним дефектом. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак апеляційний суд не врахував процесуальний порядок спростування виявлених фактів необґрунтованості висновку судової експертизи, а також необхідності застосування при вирішенні питання про визнання особи недієздатною спеціальних знань в іншій сфері, ніж право, без яких правильно встановити відповідні обставини неможливо.

Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що втручання у приватне життя ОСОБА_1 є дуже серйозним. Адже воно призводить до того, що він потрапляє у цілковиту залежність майже в усіх сферах життя від свого офіційного представника — опікуна, проти призначення якого він заперечував. Мета такого втручання не окреслена належним чином. Оцінка на предмет пропорційності такого втручання судом апеляційної інстанції не проведена.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки поданню органу опіки та піклування про призначення опікуном над ОСОБА_1 завідувача психосоматичного відділення КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» ОСОБА_2.

Положеннями ст. 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише:

• фізична особа з повною цивільною дієздатністю;
• фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Апеляційний суд не встановив, в яких відносинах з ОСОБА_2 перебуває ОСОБА_1, які особистісні стосунки склались між ними, враховуючи перебування останнього на лікуванні КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», де працює ОСОБА_2, та чи відповідатиме таке призначення опікуна інтересам ОСОБА_1.

Верховний Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 як особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, зауважує, що у нього є рідні (матір, сестра), які згідно з положеннями ч. 4 ст. 63 ЦК України мають перевагу у вирішенні питання про призначення опікуна.

Враховуючи викладене, встановленню підлягають обставини щодо наявності у ОСОБА_1 родичів, близьких соціальних контактів за адресою місця його реєстрації та за адресою місця його фактичного проживання, які за даними КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» є відмінними.

Постанови Верховного Суду від у справі № 585/1088/24 (провадження № 61-7918св25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.