Спір щодо дитини, яка постійно проживає в Україні, але тимчасово перебуває за кордоном, має розглядати український суд — позиція КЦС ВС

Верховний Суд, розглядаючи справу №563/947/23, дійшов висновку, що спір про визначення місця проживання дитини, яка від народження має постійне місце проживання в Україні, але була тимчасово вивезена за кордон і не повернута одним із батьків, належить до юрисдикції судів України. 

Навіть за наявності рішень іноземних судів між тими самими сторонами це не позбавляє українські суди повноважень розглядати вимогу матері про визначення місця проживання дитини, якщо такі рішення не визнані в Україні та ґрунтуються на інших підставах.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також підтвердив, що за обставин цієї справи визначення місця проживання дитини з матір’ю відповідає найкращим інтересам дитини.

Обставини справи

Подружжя, яке має малолітню доньку, фактично припинило сімейні відносини. Від народження дитина постійно проживала з матір’ю в Україні. Батько періодично працював за кордоном, а з 2022 року постійно проживає у Фінляндії.

Після запровадження воєнного стану мати разом із донькою тимчасово перебувала з батьком за кордоном, але згодом за його згодою повернулася з дитиною в Україну. На прохання батька мати надала нотаріально посвідчену згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон строком на один місяць у супроводі батька та/або бабусі.

Після спливу погодженого строку батько дитину в Україну не повернув. Надалі мати намагалася самостійно повернути доньку, однак на кордоні дитину було відібрано на підставі тимчасового рішення іноземного суду про проживання дитини з батьком.

Мати звернулася до суду в Україні з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом із нею. Батько заперечував, посилаючись на наявність рішень судів Фінляндії, якими дитину залишено з ним.

Суд першої інстанції задовольнив позов, визначивши місце проживання дитини з матір’ю. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Розглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд зосередився на трьох ключових питаннях: юрисдикції судів України, впливі рішень іноземних судів та відповідності ухваленого рішення найкращим інтересам дитини.

Щодо юрисдикції

ВС наголосив, що відповідно до міжнародних конвенцій юрисдикція у справах про захист прав дитини визначається за її звичайним місцем проживання. Таким місцем у цій справі є Україна, де дитина проживала від народження і звідки була тимчасово вивезена за згодою матері.

Тимчасове перебування дитини за кордоном, а також її неправомірне утримання після спливу погодженого строку не змінюють звичайного місця проживання дитини і не позбавляють суди України юрисдикції.

Щодо рішень іноземних судів

Верховний Суд зазначив, що наявність рішень іноземних судів між тими самими сторонами не є підставою для залишення позову матері без розгляду, якщо:

• ці рішення не визнані в Україні у встановленому законом порядку;
• вони ухвалені з інших підстав;
• їх предмет і фактичні обставини не є тотожними вимогам, заявленим у суді України.

ВС підкреслив, що недобросовісні дії одного з батьків, спрямовані на зміну юрисдикції шляхом неправомірного утримання дитини за кордоном, не можуть впливати на визначення компетентного суду.

Щодо найкращих інтересів дитини

Оцінюючи обставини справи, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що проживання дитини з матір’ю відповідає її найкращим інтересам.

ВС урахував вік дитини, тривале проживання з матір’ю від народження, належні умови для виховання та розвитку в Україні, а також факт неправомірного утримання дитини батьком після закінчення строку тимчасового виїзду за кордон.

Верховний Суд зауважив, що визначення місця проживання дитини з матір’ю не позбавляє батька батьківських прав і не звільняє його від обов’язків щодо виховання та утримання дитини.

Рішення у справі

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу батька, змінивши мотивувальні частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій, але залишив їхні висновки щодо визначення місця проживання дитини з матір’ю без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.