Верховний Суд назвав важливу умову закриття справи про банкрутство у зв’язку з погашенням вимог кредиторів

Закриття справи про банкрутство у зв’язку з погашенням вимог кредиторів (п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ після внесення змін Законом України від 20 березня 2023 року № 2971-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що набрав чинності 15 квітня 2023 року) можливе на будь-якій стадії, проте обов’язковою умовою є виплата винагороди арбітражному керуючому. Суд має затвердити звіт керуючого із визначенням джерел фінансування, оцінюючи при цьому не тривалість процедури, а фактичний обсяг та обґрунтованість виконаної роботи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.

У справі, що переглядалася, попри погашення вимог кредиторів суд першої інстанції відмовив у закритті провадження у справі про банкрутство, оскільки ліквідатор не отримав відшкодування витрат і судові спори ще тривали. Апеляційний суд скасував оскаржуване рішення та закрив провадження, зазначивши, що за умови погашення вимог кредиторів приписи ч. 7 ст. 41 та п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ є імперативними. Їх застосування є обов’язковим незалежно від супутніх обставин: наявності невирішених заяв чи скарг, оскарження документів у судах вищих інстанцій, наявності рішень кредиторів про продовження процедури або заборгованості перед арбітражним керуючим.

СП КГС ВС скасувала постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі про банкрутство, визнавши її такою, що не відповідає нормам ст. 236 ГПК України, і залишила в силі рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у своїй постанові. СП КГС ВС зробила такі правові висновки.

Аналіз ст. 90 КУзПБ (після внесення змін Законом України від 20 березня 2023 року № 2971-IX, що набрав чинності 15 квітня 2023 року) вказує на можливість закриття провадження у справі про банкрутство у зв’язку з погашенням вимог кредиторів (п. 5 ч. 1 цієї статті) на будь-якій стадії, навіть у ліквідаційній процедурі юридичної особи чи процедурі погашення боргів фізичної особи. Однак встановленим порядком не врегульовано питання послуг арбітражного керуючого при закритті провадження. Для усунення цього недоліку СП КГС ВС сформувала єдину правову позицію, яка ґрунтується на конституційних гарантіях оплатності праці.

СП КГС ВС виснувала, що здійснення повноважень арбітражним керуючим є виключно оплатним процесом, що гарантується Конституцією України та нормами КУзПБ.

Розгляд звіту про винагороду та витрати арбітражного керуючого є обов’язковою передумовою завершення справи, що не порушує імперативності норм щодо закриття провадження, а виступає його невід’ємною частиною.

СП КГС ВС наголосила, що джерела фінансування праці арбітражного керуючого  визначаються залежно від підстави закриття провадження у справі. Якщо провадження закривається через ліквідацію боржника за відсутності активів, витрати покладаються на кредиторів пропорційно до їхніх вимог. У разі ж закриття провадження у справі через повне погашення боргів відповідно до реєстру кредиторів обов’язок виплати винагороди покладається безпосередньо на боржника, платоспроможність якого відновлено.

Судова палата звернула увагу, що ключовим аспектом судового контролю при затвердженні звіту є принцип обґрунтованості. Оплаті підлягає не календарний час перебування арбітражного керуючого на посаді, а фактичний обсяг виконаної роботи. Суд має оцінювати реальність вчинених дій і доцільність витраченого на них часу, що забезпечує дотримання принципів верховенства права та процесуальної економії. Такий підхід створює збалансований механізм захисту професійних прав арбітражного керуючого, водночас запобігаючи необґрунтованому обтяженню сторін процесу банкрутства.

З постановою СП КГС ВС від 21 січня 2026 року у справі № 927/149/22 можна ознайомитись за посиланням.