Верховний Суд: при призупиненні трудового договору аліменти розраховуються із середньої зарплати за відсутності доходу
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 133/2281/24 за скаргою боржника на дії державного виконавця щодо визначення заборгованості зі сплати аліментів. Предметом перегляду стало питання правомірності обчислення заборгованості у період призупинення дії трудового договору платника аліментів.
Суть справи
Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, який здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 лютого 2023 року по 01 липня 2024 року, визначивши її виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.
Аліментні зобов’язання виникли на підставі судового рішення, яким із заявника стягнуто аліменти на утримання дитини у частці від доходу, але не менше визначеного мінімального розміру. Виконання рішення здійснювалося у примусовому порядку.
З лютого 2023 року дія трудового договору заявника була призупинена у зв’язку із запровадженням воєнного стану. У цей період заявник самостійно перераховував кошти на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби. Разом із тим державний виконавець, не отримавши відомостей про фактичний дохід заявника, здійснив розрахунок заборгованості, виходячи із середньої заробітної плати по місцевості, що призвело до визначення заборгованості у сумі понад 63 тис. грн.
Заявник вважав такі дії неправомірними, посилаючись на те, що трудові відносини не були припинені, а лише призупинені, а тому розрахунок мав здійснюватися виходячи із заробітної плати, передбаченої трудовим договором. Він також зазначав, що відсутність виплат була зумовлена форс-мажорними обставинами, пов’язаними з воєнним станом.
Стягувач заперечувала проти доводів скарги, вказуючи на відсутність доказів доходів заявника, ухилення від виконання аліментного обов’язку та недобросовісну поведінку.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги, виходячи з того, що заявник не надав доказів отримання доходу у спірний період, а також не довів неправомірності дій державного виконавця. Суд зазначив, що законодавство не звільняє особу від обов’язку утримання дитини у зв’язку із призупиненням трудового договору, а за відсутності доходу заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати.
Апеляційний суд погодився з такими висновками, додатково зазначивши, що навіть за умов призупинення трудового договору особа не позбавлена можливості отримувати дохід, у тому числі шляхом працевлаштування за сумісництвом, а тому застосування середньої заробітної плати є правомірним.
Позиція та висновки Верховного Суду
Верховний Суд зазначив, що право сторони виконавчого провадження на оскарження дій державного виконавця пов’язане з доведенням порушення її прав, а у разі відсутності такого порушення підстави для задоволення скарги відсутні.
Тлумачення положень статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 195 Сімейного кодексу України свідчить, що у разі стягнення аліментів у частці від доходу їх розмір визначається або з фактичного доходу платника, або, за відсутності такого доходу, із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.
Верховний Суд сформулював правове правило: якщо платник аліментів отримує дохід — аліменти обчислюються з фактичного доходу, якщо ж дохід відсутній — заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості.
Суд підкреслив, що законодавство про трудові відносини в умовах воєнного стану не встановлює спеціальних правил щодо нарахування та сплати аліментів у разі призупинення дії трудового договору, а тому саме по собі таке призупинення не впливає на порядок визначення заборгованості.
За відсутності доказів отримання доходу платником аліментів у період призупинення трудового договору така особа вважається такою, що не працювала, а тому розрахунок заборгованості здійснюється виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості.
Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених, зокрема, в ухвалі від 08 вересня 2023 року у справі № 489/3741/16-ц та постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 237/2469/20, у яких виходив із того, що у разі призупинення трудового договору аліменти мають визначатися з розміру заробітної плати, передбаченої трудовим договором, і сформував новий підхід — у разі відсутності фактичного доходу застосовується середня заробітна плата незалежно від формального збереження трудових відносин.
Об’єднана палата дійшла висновку про необхідність застосування підходу, за яким у разі відсутності фактичного доходу застосовується середня заробітна плата, незалежно від формального збереження трудових відносин.
Суд дійшов висновку, що дії державного виконавця відповідають вимогам закону, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують законності оскаржуваних рішень.
Верховний Суд фактично сформував єдиний підхід, за яким призупинення трудового договору не ототожнюється з наявністю доходу, а формальне збереження трудових відносин саме по собі не впливає на визначення розміру аліментів.
У зв’язку з цим касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
