У родині немає кому доглядати за братом з інвалідністю — суд зобов’язав ТЦК дати відстрочку чоловіку
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 9 квітня 2026 року став на бік військовозобов’язаного, який звернувся за відстрочкою від мобілізації через догляд за рідним братом з інвалідністю. Чоловік пояснював, що саме він здійснює постійний догляд, оскільки інші близькі родичі не можуть цього робити: батько є особою похилого віку і за медичним висновком не здатен доглядати за сином, а інший брат також має проблеми зі здоров’ям.
Попри це, після повторного звернення за відстрочкою комісія при територіальному центрі комплектування відмовила, пославшись на нібито недостатність документів. Суд перевірив обставини і дійшов висновку, що за таких умов позивач має передбачене законом право на відстрочку, а відмова була необґрунтованою. Відтак орган зобов’язано прийняти рішення про її надання.
Обставини справи №460/2702/26
Позивач перебуває на військовому обліку та раніше вже користувався відстрочкою як особа, що здійснює догляд за братом з інвалідністю. Після завершення строку її дії він у січні 2026 року повторно звернувся із заявою про надання відстрочки через центр надання адміністративних послуг, додавши підтвердні документи.
Його брат є особою з інвалідністю II групи та після тяжкої черепно-мозкової травми втратив здатність до самообслуговування. Висновками лікарсько-консультативної комісії встановлено, що він потребує постійного стороннього догляду, зокрема вдома, а також соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Суд встановив, що інший брат позивача за станом здоров’я не може здійснювати догляд, а батько є особою похилого віку і також не здатен виконувати такі обов’язки, що підтверджено медичним висновком. Факт постійного догляду позивачем підтверджено актом обстеження. Крім того, особа з інвалідністю письмово визначила саме позивача як того, хто здійснює догляд.
Попри це, комісія при ТЦК відмовила у наданні відстрочки, пославшись на нібито відсутність повної інформації щодо членів сім’ї першого ступеня споріднення.
Позиція суду
Суд проаналізував положення пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та дійшов висновку, що позивач відповідає критеріям для отримання відстрочки.
Встановлено, що брат позивача є особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду, а інші члени сім’ї, які могли б його забезпечити, відсутні або не здатні здійснювати догляд за станом здоров’я. Сукупність наданих доказів підтверджує, що саме позивач виконує ці обов’язки на постійній основі.
Суд відхилив аргументи відповідача про неповноту документів, зазначивши, що подані матеріали є достатніми для встановлення права на відстрочку, а за потреби комісія мала можливість витребувати додаткову інформацію.
У рішенні наголошено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зобов’язані діяти в межах повноважень і у спосіб, визначений законом. Розгляд заяв про відстрочку має відбуватися з урахуванням усіх обставин справи, а не формально.
Суд також застосував підхід ефективного судового захисту, відповідно до якого обраний спосіб захисту має забезпечити реальне поновлення порушеного права, а не обмежуватися формальним констатуванням порушення.
Рішення суду
Суд повністю задовольнив позов.
Визнано протиправною відмову територіального центру комплектування у наданні відстрочки. Відповідний орган зобов’язано прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів.
Також суд стягнув із відповідача на користь позивача судовий збір.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
