Верховний Суд роз’яснив, коли примирення не звільняє від відповідальності за домашнє насильство
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими особу було звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілою. Предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги стала правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема положень кримінального закону щодо можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілою.
Суть справи № 449/287/25
Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126¹ Кримінального кодексу України, за обставин систематичного вчинення психологічного домашнього насильства стосовно своєї дружини. У вересні та жовтні 2024 року обвинувачений неодноразово вчиняв психологічне насильство, за що притягувався до адміністративної відповідальності. Незважаючи на це, у грудні 2024 року, перебуваючи за місцем проживання у стані алкогольного сп’яніння, він повторно вчинив психологічне домашнє насильство щодо потерпілої.
Суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, дійшов висновку про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 Кримінального кодексу України у зв’язку з примиренням із потерпілою, яка не мала до обвинуваченого претензій. При цьому суд першої інстанції помилково відніс інкриміноване кримінальне правопорушення до кримінальних проступків, а також виходив із того, що особа вперше притягується до кримінальної відповідальності та примирилася з потерпілою.
Прокурор, не погоджуючись із таким підходом, зазначав, що інкриміноване правопорушення є умисним нетяжким злочином, а не кримінальним проступком, що виключає застосування статті 46 Кримінального кодексу України, та наполягав на скасуванні судових рішень.
Суд першої інстанції ухвалою звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності за статтею 126¹ Кримінального кодексу України на підставі статті 46 цього Кодексу у зв’язку з примиренням із потерпілою та закрив кримінальне провадження.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, залишив її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін, погодившись із висновками про можливість застосування положень статті 46 Кримінального кодексу України.
Мотиви та висновки Верховного Суду
Верховний Суд виходив із положень статті 433 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги та перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права.
При цьому суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати нові обставини, визнавати доведеними обставини, не встановлені в оскарженому судовому рішенні, або вирішувати питання про достовірність доказів.
Згідно зі статтею 438 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що включає застосування закону, який не підлягає застосуванню, або його неправильне тлумачення.
Аналізуючи вимоги статті 46 Кримінального кодексу України, Суд зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише щодо особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім визначених законом винятків, за умови примирення з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
До таких винятків належать, зокрема, корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією, а також окремі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинені особами у стані сп’яніння чи під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водночас кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126¹ Кримінального кодексу України, є умисним нетяжким злочином відповідно до частини четвертої статті 12 цього Кодексу.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що застосування судами попередніх інстанцій статті 46 Кримінального кодексу України є помилковим, оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення умисного нетяжкого злочину на підставі примирення із потерпілим законом не передбачено. Відтак рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням кримінального закону.
З огляду на викладене Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції, вказавши на необхідність ухвалення законного й обґрунтованого рішення з належним мотивуванням. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
