Верховний Суд наголосив на індивідуальній оцінці причин відсутності працівника на роботі під час воєнного стану
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу у справі № 201/4863/24 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з оскарженням звільнення працівника за прогул в умовах воєнного стану.
Спір стосувався оцінки поважності причин відсутності працівника на роботі у зв’язку з виїздом за кордон та отриманням статусу тимчасового захисту.
Обставини справи
Позивачка з жовтня 2013 року перебувала у трудових відносинах із комунальним підприємством, обіймаючи посаду лікаря-лаборанта. У квітні 2024 року її було звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку з прогулом без поважних причин.
Підставою для звільнення роботодавець визначив відсутність працівниці на робочому місці з 24 лютого 2024 року після завершення наданої їй відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 90 календарних днів. До цього позивачці була надана така відпустка на період дії воєнного стану за її заявою у зв’язку з виїздом за межі України.
Після закінчення зазначеної відпустки працівниця зверталася до роботодавця із заявами про надання повторної відпустки без збереження заробітної плати на підставі частини четвертої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», посилаючись на перебування за кордоном та наявність статусу особи, що перебуває під тимчасовим захистом. Роботодавець відмовив у задоволенні таких заяв, вказавши на відсутність правових підстав для повторного надання цього виду відпустки, та запропонував скористатися іншим механізмом врегулювання трудових відносин, зокрема відпусткою без збереження заробітної плати за частиною третьою статті 12 зазначеного Закону.
Позивачка наполягала на своїй позиції та не подала інших заяв для оформлення відсутності. У зв’язку з її невиходом на роботу роботодавцем було зафіксовано відсутність працівниці актами та доповідними записками, проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено порушення трудової дисципліни. Після погодження з профспілковим органом її було звільнено.
Звертаючись до суду, позивачка зазначала, що її звільнення є незаконним, оскільки відсутність на роботі була обумовлена об’єктивними причинами, пов’язаними з воєнними діями та необхідністю забезпечення власної безпеки, а також тим, що вона перебуває за межами України та має відповідний правовий статус. Вона також вказувала на недотримання роботодавцем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та формальний характер службового розслідування.Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачка вже скористалася правом на відпустку без збереження заробітної плати відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2136-ІХ, а повторне надання такої відпустки законодавством не передбачено. Оскільки позивачка не довела поважність причин своєї відсутності після завершення відпустки, суд дійшов висновку про наявність прогулу.
Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив рішення без змін, вказавши, що відсутність позивачки на роботі не була належним чином оформлена та не підтверджена поважними причинами у розумінні трудового законодавства.
Правові позиції Верховного Суду
Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, а також гарантії захисту від незаконного звільнення. Однією з таких гарантій є обов’язок роботодавця дотримуватися встановленого законом порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Суд наголосив, що прогул як підстава для звільнення передбачає не лише встановлення факту відсутності працівника на роботі, але й оцінку поважності причин такої відсутності. Визначальним критерієм є наявність об’єктивних, незалежних від волі працівника обставин, які виключають його вину.
Верховний Суд підкреслив, що законодавством не встановлено вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, а тому їх оцінка здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому роботодавець зобов’язаний не лише зафіксувати факт відсутності працівника, але й вжити заходів для з’ясування причин такої відсутності.
Суд звернув увагу на правові позиції, згідно з якими відсутність працівника на роботі у зв’язку з воєнними діями, небезпекою для життя і здоров’я або іншими обставинами, пов’язаними зі збройною агресією, може визнаватися поважною причиною та не може автоматично кваліфікуватися як прогул.
Колегія суддів зазначила, що у трудових правовідносинах сторони повинні діяти добросовісно, а формальний підхід до оцінки обставин, пов’язаних із воєнним станом, є неприпустимим. При цьому право на життя і безпеку є найвищою соціальною цінністю та підлягає пріоритетному захисту.
Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки вони не надали належної оцінки обставинам, пов’язаним із воєнними діями та необхідністю забезпечення безпеки позивачки, не дослідили питання добросовісності її поведінки та не з’ясували, чи були її дії обумовлені об’єктивними причинами, що виключають вину.
Суд також зазначив, що недосягнення сторонами згоди щодо правової підстави надання відпустки без збереження заробітної плати саме по собі не може бути підставою для кваліфікації відсутності працівника як прогулу.
Крім того, Суд звернув увагу, що недосягнення сторонами згоди щодо правової підстави надання відпустки без збереження заробітної плати не може саме по собі бути підставою для звільнення за прогул.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для звільнення позивачки та необхідність нового розгляду справи.
Постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
