Спір між матір’ю з України та батьком з Польщі щодо місця проживання дитини – на чий бік став суд

13:35, 30 квітня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Громадянин Польщі звернувся до суду з позовом про визнання незаконним вивезення малолітньої дитини з території Республіки Польща та зобов'язання матері повернути її до постійного місця проживання.
Спір між матір’ю з України та батьком з Польщі щодо місця проживання дитини – на чий бік став суд
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Херсонський апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції у справі про повернення малолітньої дитини до держави постійного проживання — Республіки Польща. Про це йдеться у матеріалах справи.

Позов подав громадянин Польщі, який просив визнати незаконним вивезення дитини з території Польщі та зобов’язати матір повернути її до місця постійного проживання.

Обставини справи №511/4471/24

Сторони проживали у м. Кракові. 7 грудня 2023 року мати без відома та згоди батька вивезла дитину до України. У червні 2024 року позивач ініціював процедуру повернення через Міністерство юстиції Республіки Польща. Міністерство юстиції України відмовилося звертатися до суду в інтересах заявника з посиланням на принцип взаємності, після чого у грудні 2024 року позивач звернувся до суду самостійно.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Суди обох інстанцій відмовили у поверненні дитини, застосувавши виняток за підпунктом «b» статті 13 Гаазької конвенції 1980 року — серйозний ризик заподіяння дитині психічної шкоди або створення нетерпимої обстановки

Підставами стали: стійкий емоційний зв'язок дитини з матір'ю; повна адаптація до нового середовища (дитячий садок, сформоване коло спілкування, молодша сестра); фактична неможливість матері повернутися до Польщі через ініційовані батьком кримінальні провадження та позов про позбавлення батьківських прав; висновок психолога про високий ризик травми прив'язаності у разі розлуки з матір'ю.

Апеляційний суд відхилив довід про неможливість застосування критерію адаптації до спливу річного строку, зазначивши, що оцінка найкращих інтересів дитини та ризиків за статтею 13 Конвенції здійснюється незалежно від дотримання строку — через обов'язкове гармонійне застосування Гаазької конвенції 1980 року, Конвенції ООН про права дитини та статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Справа підтверджує, що ризик психічної шкоди внаслідок розлуки дитини з основним вихователем є самостійною підставою для відмови у поверненні за підпунктом «b» статті 13 Гаазької конвенції 1980 року. Суди наголосили на необхідності вузького тлумачення винятків із принципу повернення, однак за умови їх реального дослідження з урахуванням усіх обставин справи та найкращих інтересів дитини, що узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ у справах «Х проти Латвії» (заява № 27853/09), «Сатановська та Роджерс проти України» (заява № 12354/19) та постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12.

Остаточне рішення

Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2026 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 січня 2026 року залишено без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший