Матеріальні умови не є вирішальними при визначенні місця проживання дитини — вердикт Верховного Суду

У спорах між батьками після розлучення питання «з ким залишиться дитина» часто зводиться до порівняння житлових умов, доходів і можливостей кожного з них. Втім, Верховний Суд ще раз чітко окреслив підхід: вирішальним є не те, хто має більше ресурсів, а те, де для дитини буде безпечніше, стабільніше і краще для її розвитку.

У цій справі КЦС ВС підтвердив: навіть за наявності у батька належних житлових умов і стабільного доходу це саме по собі не є підставою для визначення місця проживання дитини з ним. Пріоритет мають найкращі інтереси дитини, які оцінюються з урахуванням її віку, фактичного середовища проживання та психологічної стабільності. За результатами розгляду Верховний Суд залишив у силі рішення про проживання дитини з матір’ю, а також погодився з висновками щодо розподілу судових витрат.

Обставини справи №285/1436/24

Спір між батьками виник після розірвання шлюбу щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки.

Батько звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним. Він посилався на наявність стабільного доходу, власного житла та можливість забезпечити дитині належні умови для проживання і розвитку. Також зазначав, що мати перешкоджає його спілкуванню з дитиною.

Мати подала зустрічний позов і просила визначити місце проживання дитини з нею. Вона вказувала, що дитина фактично проживає з нею після розлучення, забезпечена необхідними умовами, а батько має заборгованість зі сплати аліментів і обмежено бере участь у вихованні. Крім того, вона звертала увагу на проходження батьком військової служби, що обмежує його можливість постійного догляду за дитиною.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову батька та задоволення зустрічного позову матері. Місце проживання дитини визначено разом із матір’ю.

Суди врахували вік дитини, її фактичне проживання з матір’ю протягом тривалого часу, наявність стабільного та звичного для неї середовища, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання з матір’ю. Було встановлено, що такі умови відповідають інтересам дитини та забезпечують її гармонійний розвиток.

Окремо суди зазначили, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав і не звільняє його від виконання обов’язків щодо дитини.

Крім того, з батька стягнуто судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі заявник стверджував, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також неправильно оцінили висновок органу опіки та піклування, який, на його думку, був складений з порушеннями. Окрім цього, він оскаржував розмір витрат на правничу допомогу, вважаючи їх завищеними.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

Суд наголосив, що при вирішенні спорів щодо місця проживання дитини першочергово враховуються саме її найкращі інтереси. Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини, а не навпаки. При цьому матеріальне забезпечення та житлові умови враховуються, але не мають вирішального значення.

Суди попередніх інстанцій, як зазначив Верховний Суд, надали належну оцінку всім доказам у їх сукупності, включаючи висновок органу опіки та піклування, і не встановили обставин, які б свідчили про невідповідність проживання дитини з матір’ю її інтересам.

Касаційний суд звернув увагу, що заявник не надав належних і допустимих доказів того, що зміна місця проживання дитини та її переміщення до батька відповідатиме її найкращим інтересам. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Окремо підкреслено, що дитина тривалий час проживає з матір’ю у звичному середовищі, адаптована до нього, а тому відсутні підстави для зміни такого середовища без переконливих причин.

Суд також наголосив, що визначення місця проживання дитини з матір’ю не впливає на право батька брати участь у її вихованні та підтримувати з нею зв’язок.

Висновок

Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд виходив із того, що такі витрати були належним чином підтверджені документально, відповідають критеріям реальності та розумності з урахуванням складності справи. Водночас заявник під час розгляду справи не звертався з клопотанням про зменшення їх розміру та не довів їх неспівмірності.

Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.