Словенія покарала журнал за сатиричне порівняння сім’ї політика із сім’єю Геббельса — ЄСПЛ встановив порушення
Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі MLADINA D. D. LJUBLJANA v. Slovenia (№ 2) щодо рішень словенських судів, які зобов’язали видавця журналу «Mladina» опублікувати вибачення та виплатити компенсацію у зв’язку з публікацією сатиричного матеріалу, де сімейне фото словенського політика було розміщене поруч із фотографією сім’ї нацистського діяча Йозефа Геббельса. Суд дійшов висновку, що таке втручання у свободу вираження поглядів не було «необхідним у демократичному суспільстві».
У рішенні ЄСПЛ наголосив, що сатира є формою художнього самовираження та суспільного коментаря, яка за своєю природою може провокувати й перебільшувати. Суд звернув увагу, що спірна публікація стосувалася питання суспільного інтересу та була оприлюднена в сатиричній рубриці журналу в контексті вже існуючої публічної дискусії щодо політичних методів словенського політика. На думку ЄСПЛ, національні суди недостатньо врахували контекст публікації, її сатиричний характер та межі допустимої критики щодо публічної особи.
Обставини справи № 43388/17
Справа стосувалася судового розгляду про наклеп, в якому компанія-заявник була визнана винною в дифамації за публікацію фотографії відомого словенського політика та його сім'ї поряд з фотографією сім'ї німецького нацистського політика Йозефа Геббельса. Компанія-заявник є видавцем політичного та культурного щотижневого журналу «Mladina».
На момент подій, що розглядаються, B. G., який порушив провадження про наклеп проти компанії-заявника в Словенії, був членом парламенту, обраним до Національних зборів Республіки Словенія, відомим словенським політиком і членом Словенської демократичної партії (SDS), яка на той час була частиною опозиції в парламенті. До оскаржуваної публікації в журналі «Mladina» D. S., який на той час був прессекретарем політичної партії Словенські соціал-демократи (SD) та колишнім фотографом компанії-заявника, розмістив на своїй приватній сторінці у Facebook фотографію B. G. поруч із фотографією Йозефа Геббельса. Цей допис став предметом жвавої дискусії в соціальних мережах та журналістських ЗМІ. 4 березня 2011 року, у відповідь на вищезазначену публічну дискусію щодо публікації фотографій B. G. та Йозефа Геббельса у Facebook, в журналі було опубліковано редакційну статтю головного редактора «Mladina» G. R. під назвою «Про Геббельса та його оточення».
У зазначеній статті G. R. відреагував на згадану дискусію, написавши, що публікація фотографій викликала невиправдану критику. В окремій рубриці того ж номера журналу «Mladina» – сатиричній рубриці «Mladinamit» – з’явилася сатирична стаття R. B. під назвою «Не кожен доктор G. є доктором Геббельсом» (Ni vsak dr. G. že dr. Goebbels).
На національному рівні, 15 вересня 2011 року B. G. подав позов проти компанії-заявника до районного суду м. Любляна, стверджуючи, що порівняння з Йозефом Геббельсом, який символізував тоталітаризм, насильство, етнічні чистки та, в контексті опублікованої сімейної фотографії, вбивство власних дітей, було мерзенною та жорстокою образою, яка демонструвала зневагу до нього і була спрямована на його дискредитацію.
Він стверджував, що дії компанії-заявника мали негативні наслідки для його сім'ї в цілому та для його дружини та трьох дітей окремо. Він вимагав компенсації моральної шкоди у розмірі 40 001 євро (EUR) та публікації як рішення суду, так і вибачення. 10 липня 2013 року районний суд м. Любляни ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову B. G., зазначивши, що твердження, які містяться в цих статтях разом з їх ширшим контекстом, чітко вказували на те, що порівняння стосувалося виключно політичних методів B. G. та Йозефа Геббельса, відхиляючи думку про те, що B. G. стояв за всі нацистські «цінності» і що він був готовий пожертвувати своїми власними дітьми. Крім того, суд встановив, що B.G. власноруч неодноразово привертав увагу громадськості до своєї сім’ї.
B.G. оскаржив вищезазначене рішення до Вищого суду Любляни. 12 лютого 2014 року Вищий суд Любляни частково задовольнив апеляцію B.G. та змінив рішення районного суду Любляни, зобов'язавши компанію-заявника опублікувати це рішення в журналі «Mladina» разом із наступним вибаченням перед B. G. у тому ж номері журналу.
Вищий суд підтримав рішення суду першої інстанції про те, що опубліковані тексти не порушували права B. G. на репутацію. Однак він визначив, що цей висновок не поширюється на публікацію та порівняння сімейних фотографій. Він вважав за необхідне при зважуванні конкуруючих прав на свободу вираження поглядів та на честь і репутацію відокремити текст статей від опублікованих фотографій і визнав, що оскаржувана фотографія B. G. зображувала його не лише у його добре відомій публічній ролі політика, а й, і невід’ємно, у його ролі батька. Компанія-заявник подала касаційну скаргу на рішення Вищого суду Любляни.
Посилаючись на прецедентне право Суду щодо важливості свободи вираження поглядів та його практику зважування конкуруючих прав у випадку фотографій та супровідного тексту, Верховний Суд відхилив касаційну скаргу компанії-заявника. 21 травня 2014 року компанія-заявник подала конституційну скаргу на рішення Вищого суду від 12 лютого 2014 року, а 24 грудня 2015 року – ще одну скаргу на рішення Верховного Суду від 10 вересня 2015 року. Конституційний Суд розглянув дві скарги компанії-заявника разом та відхилив їх 14 грудня 2016 року. В контексті перегляду заяви про компенсацію Районний суд Любляни своїм рішенням від 24 березня 2016 року зобов'язав компанію-заявника виплатити B. G. компенсацію та відхилив решту позову. Як B. G., так і компанія-заявник оскаржили це рішення.
Відбулося декілька переглядів справи та після другого перегляду районний суд Любляни 10 квітня 2017 року ухвалив рішення, в якому він знову зобов'язав компанію-заявника виплатити B. G. компенсацію в розмірі 5000 євро разом з відсотками за прострочення платежу. Рішення були знову оскаржені і зрештою Вищий суд Любляни змінив оскаржуване рішення, зменшивши присуджену компенсацію на 2000 євро та збільшивши суму, нараховану як компенсація судових витрат, які компанія-заявник мала відшкодувати.
Крім того, в рамках окремих судових проваджень трьом дітям B. G. було присуджено загалом 14 000 євро як компенсацію, а дружина та компанія-заявник досягли угоди про виплату компенсації, сума якої не розголошується. Компанія-заявник стверджувала, що рішення національних судів порушили її право на свободу вираження поглядів, передбачене статтею 10 Конвенції.
Оцінка ЄСПЛ
Щодо статті 10 Конвенції Загальні принципи оцінки необхідності втручання у здійснення свободи вираження поглядів були узагальнені у справі Bédat v. Switzerland ([ВП], № 56925/08, § 48, 29 березня 2016 року). Суд неодноразово зазначав, що сатира є формою художнього самовираження та соціального коментаря, яка природно має на меті провокувати та агітувати, а будь-яке втручання в право на використання цього засобу вираження повинно бути розглянуто з особливою ретельністю.
Суд повторно зазначив, що право на захист репутації є правом, яке захищається статтею 8 Конвенції, однак для того, щоб стаття 8 почала діяти, напад на репутацію особи повинен досягти певного рівня серйозності та бути таким, що завдає шкоди особистому користуванню правом на повагу до приватного життя. Суд може бути зобов'язаний перевірити, чи досягли національні органи влади справедливого балансу при захисті двох цінностей, гарантованих Конвенцією, а саме, з одного боку, свободи вираження поглядів (захищеної статтею 10) і, з іншого боку, права на повагу до приватного життя, закріпленого в статті 8.
Щодо свободи вираження поглядів у контексті репортажів та публікації фотографій, питання оцінки необхідності втручання у цю свободу та межі розсуду Держави в цьому відношенні, Суд підкреслив, що хоча свобода вираження поглядів включає публікацію фотографій, це все ж таки сфера, в якій захист прав та репутації інших осіб набуває особливого значення, оскільки фотографії можуть містити дуже особисту або навіть інтимну інформацію про особу та її сім'ю.
Тому може бути необхідним розрізняти текст репортажу та публікацію фотографій. У своїй практиці Суд визначив низку критеріїв для зважування конкуруючих прав, передбачених статтями 8 і 10 Конвенції, зокрема у випадках, коли йшлося про публікацію фотографій. Ці критерії включають: внесок у дискусію, що становить суспільний інтерес; ступінь популярності особи, якої це стосується; тему новинної статті; попередню поведінку особи, якої це стосується; зміст, форму та наслідки публікації; та, у відповідних випадках, обставини, за яких були зроблені фотографії.
При розгляді заяви, поданої відповідно до статті 10, Суд також розглядав спосіб отримання інформації, її достовірність та тяжкість покарання, накладене на журналістів або видавців. Крім того, Суд підкреслив, що в усіх випадках такого роду він повинен враховувати, чи діяли журналісти відповідно до журналістської етики. Суд наголосив, що у випадках, коли національні органи влади провели зважування конкуруючих прав відповідно до критеріїв, встановлених у прецедентній практиці Суду, як зазначено вище, Суду потрібні вагомі підстави, щоб замінити думку національних судів своєю власною.
В контексті обставин даної справи, Суд вважав, що публікація фотографії сім'ї B. G. поруч із сімейною фотографією німецького нацистського політика становила напад на репутацію B. G., достатньо серйозний, щоб застосувати право на повагу до приватного життя відповідно до статті 8. Отже, національні суди повинні були знайти справедливий баланс між правами, гарантованими статтею 10 та статтею 8 Конвенції.
Здійснюючи свою наглядову функцію, Суд повинен встановити, чи залишилися національні суди в межах своєї свободи розсуду, встановлюючи баланс між конкуруючими правами, що стоять на кону. У цьому зв'язку Суд розглянув, чи ухвалили національні суди рішення відповідно до критеріїв, встановлених Судом, і, зокрема, чи достатньо врахували вони ті принципи, які мають безпосереднє відношення до предмета оскаржуваної публікації.
(i) Ступінь популярності особи, якої це стосується
Суд погодився з висновком, що національні суди визнали, що B. G. був публічною особою, щодо якої межі критичних коментарів були ширшими. Він зазначив, що публічні особи неминуче і свідомо піддаються громадському контролю і тому повинні виявляти особливо високий ступінь терпимості повинні усвідомлювати, що політичні нападки часто переходять у особисту сферу; такі ризики є неодмінною частиною політики та вільної дискусії ідей, які є гарантіями демократичного суспільства. Окрім B. G., на фотографіях також були зображені його діти та дружина, однак Суд зазначив, що дружина та діти не були сторонами відповідного провадження і отримали компенсацію в окремому національному провадженні.
(ii) Спосіб отримання інформації та обставини, за яких були зроблені фотографії
Компанія-заявник зазначила, що сімейна фотографія B. G. була зроблена та опублікована зі згоди сім’ї під час публічного заходу. Суд зазначив, що цей факт був визнаний на національному рівні і, що саме використання цієї фотографії в контексті порівняння з родиною Геббельса призвело до втручання у свободу вираження поглядів компанії-заявника. У цьому зв'язку Суд також зазначив, що, через популярність B. G. та його родини серед громадськості, його «законні очікування» щодо ефективного захисту його приватного життя були зменшені.
(iii) Внесок у дискусію, що становить суспільний інтерес; форма та зміст повідомлення
Суд зазначив, що національні суди визначили, що редакційна стаття та супровідний текст над фотографіями стосувалися політичних питань, а саме допустимості порівняння B. G. з Йозефом Геббельсом та їхніх відповідних політичних методів, і тим самим сприяли дискусії, що становить суспільний інтерес. Суд звернув увагу на той факт, що викликана дискусія становить суспільний інтерес.
Суд зазначив, що порівняння двох фотографій у даній справі слід характеризувати як форму ціннісного судження, але таке судження може виявитися надмірним за відсутності будь-якої фактичної основи. У цьому зв'язку Суд наголосив на аргументах компанії-заявника, що критика, яка лежала в основі публікації, стосувалася саме застосованих B. G. політичних методів, який виставляв свою сім'ю на огляд з метою отримання політичної підтримки. Тому неможна стверджувати, що порівняння фотографій не мало жодної фактичної основи. Щодо ступеня провокації та впливу порівняння на читача, Суд наголосив, що форму вираження не можна відокремлювати від її контексту та очевидної мети, оскільки питання про те, чи стосується публікація питання, що становить суспільний інтерес, має залежати від більш широкої оцінки предмета та контексту публікації, тому навів наступні міркування.
По-перше, заголовок та короткий підпис, розміщений безпосередньо над фотографіями, чітко вказували на політичний та сатиричний характер їх публікації. По-друге, оскаржувані фотографії були опубліковані в сатиричній рубриці відповідного журналу. Хоча Суд визнав, що роль B. G. як політика і як батька були пов'язані на фотографії, він, однак вважав, що пересічний читач цього журналу в першу чергу сприйняв би B. G. в його ролі політика, а дві фотографії – як порівняння двох політиків і їхніх відповідних політичних методів, тобто пересічний читач, сприймаючи сатиричне видання, врахує його сатиричний характер. По-третє, Суд зазначив, що при розгляді «обов'язків і відповідальності» журналіста важливим фактором є потенційний вплив відповідного засобу масової інформації, і загальновизнано, що аудіовізуальні засоби масової інформації часто мають набагато більш безпосередній і потужний ефект, ніж друковані.
У цьому зв’язку Суд вважав за доцільне зазначити, що фотографії не були опубліковані в основних ЗМІ та не поширювалися через аудіовізуальні засоби масової інформації. Отже, вони мали лише обмежений вплив на аудиторію і, як наслідок, на репутацію B. G. – фактор, який мав бути врахований національними судами. Нарешті, що стосується порівняння з німецьким нацистським режимом, Суд зазначив, що порівняння з німецьким нацистським режимом не є автоматичною підставою для засудження за наклеп на підставі особливого стигматичного характеру останнього, особливо за наявності виправдувальних таке порівняння обставин.
Крім того, Суд зазначив, що у даній справі порівняння з нацистським політиком Й. Геббельсом було використано саме для критики використання партією SDS, включаючи B.G., політичних методів, подібних до тих, що застосовувалися німецьким нацистським режимом, включаючи викриття сім'ї в політичному дискурсі. Нарешті, слід пам’ятати, що журналістська свобода також включає можливість певної гіперболізації або навіть провокації
(iv) Наслідки публікації Щодо наслідків даної публікації, Суд зазначив, що жоден з національних судів не вказав на будь-який конкретний негативний вплив або наслідки, які публікація могла мати для B. G., а зосередився на наслідках для репутації його сім'ї. Навіть якщо припустити, що репутація самого B. G. постраждала внаслідок публікації зазначених статей, не було доведено, що наслідки, яких він зазнав, були достатньо серйозними, щоб переважати інтерес громадськості в отриманні інформації, що містилася в них.
(v) Висновок
Суд повторно зазначив, що в даній справі національні суди достатньою мірою не врахували ширший контекст, в якому була зроблена оскаржувана публікація, включаючи попередню жваву дискусію про B. G. та його політичні методи в соціальних мережах, її обмежений вплив на аудиторію зазначеного журналу та її публікацію в досить сатиричному розділі журналу.
З огляду на вищевказане ЄСПЛ виснував, що національні суди не змогли переконливо довести нагальну соціальну необхідність ставити захист репутації B. G. вище за право заявника на свободу вираження поглядів та загальний інтерес у просуванні свободи вираження поглядів у питаннях, що становлять суспільний інтерес.
Відповідно, втручання, яке було предметом скарги, не було «необхідним у демократичному суспільстві» у значенні пункту 2 статті 10 Конвенції. Висновок Порушення статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 13 січня 2026 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
