Коли суд може накласти арешт на активи у справах про так звану «цивільну конфіскацію» – що каже КЦС ВС

Накладення арешту на активи у справах про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави є належним заходом забезпечення позову, спрямованим на охорону матеріально-правових інтересів держави. Таке тимчасове обмеження права розпоряджатися майном за умови збереження права користування ним забезпечує баланс інтересів сторін та гарантує можливість реального виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог прокурора.

Як вказують у Верховному Суді, до такого висновку дійшов ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши справи щодо забезпечення позовів у межах процедури цивільної конфіскації, зробивши такі правові висновки.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просив забезпечити позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

В обох справах Вищий антикорупційний суд задовольнив заяви прокурора про забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

• розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
• наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
• ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
• запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

КЦС ВС, залишаючи касаційні скарги без задоволення, зазначив, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися майном (продати чи подарувати його) є беззаперечною. Вимога до прокурора надавати додаткові докази щодо схильності відповідача до відчуження майна свідчила б про застосування заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

КЦС ВС зауважив, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, мета якого – захистити позивача від можливих недобросовісних дій відповідача до вирішення спору по суті. Саме відповідач у таких випадках має доводити недоцільність або неспівмірність заходів забезпечення.

Суд касаційної інстанції наголосив, що закон дозволяє забезпечувати позов шляхом накладення арешту не лише на активи, які є безпосереднім предметом спору, а й на інше майно відповідача, вартість якого відповідає вартості оспорюваних активів. Це є обґрунтованим заходом, зокрема, у випадках, коли частина необґрунтованих активів була безповоротно витрачена відповідачем.

КЦС ВС наголосив, що арешт активів, який обмежує лише право розпорядження без заборони користування ними, не може вважатися свавільним чи непропорційним втручанням у право власності. Оскільки таке обмеження має тимчасовий характер і діє лише до вирішення спору по суті, воно забезпечує справедливу збалансованість між приватними інтересами власника та публічним інтересом держави в забезпеченні реального виконання майбутнього судового рішення.

КЦС ВС роз’яснив, що пільга щодо звільнення від сплати судового збору має комплексний характер і поширюється як на основну позовну заяву, так і на заяву про забезпечення відповідного позову, незалежно від часу її подання.

Постанова КЦС ВС від 6 травня 2026 року у справі № 991/8752/25 (провадження № 61-13806св25).

Постанова КЦС ВС від 6 травня 2026 року у справі № 991/6084/25 (провадження № 61-10668св25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.