Держслужбовиця, яка поїхала у Німеччину, подала до суду через відпустку — Верховний Суд став на бік роботодавця

Працівниця звернулася до Державної служби з безпеки на транспорті із заявою про надання відпустки без збереження зарплати на 80 днів. Вона пояснила, що перебуває у Німеччині і подала документ. Однак роботодавець не видав наказ про відпустку, бо документ був іноземною мовою. Після цього працівниця подала до суду й заявила, що роботодавець незаконно затягує надання гарантованої законом відпустки. Це питання розглянув КАС ВС у справі № 480/1234/23.

Обставини справи

Позивачка звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльності, що полягала у невидачі наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати строком на 80 днів, та зобов’язання вчинити дії щодо її надання.

Позивачка обґрунтовувала вимоги наявністю підтверджувального документа – копії виду на тимчасове проживання в Німеччині та обов’язком відповідача надати їй відпустку.

Співробітник кадрової служби відповідача повідомив, що позивачка повинна знайти можливість зробити переклад документа, долученого до заяви та надати його відповідачу.

Пізніше позивачку повідомили, що був підготовлений проєкт наказу про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, однак він був повернутий у зв’язку з відсутністю перекладу та апостилю документів, що були надіслані разом із заявою про надання відпустки.

Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали працівницю.

Окружний адміністративний суд та апеляційний суд позовні вимоги задовольнили частково. Суди зазначили, що відповідач, отримавши від позивачки заяву про надання відпустки та додану до заяви копію виду на тимчасове проживання у Федеративній Республіці Німеччина, в умовах воєнного стану в країні, та з урахуванням відсутності у вказаному законі чіткого переліку документів та вимог до них, які необхідно подавати разом із заявою про відпустку, допустив протиправну бездіяльність, що виявилась у невидачі наказу про надання позивачці відпустки.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, оскаржувані судові рішення скасував, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Для отримання відпустки без збереження заробітної плати працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов’язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів.

Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас, загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.

Законом не передбачено право роботодавця відмовити працівникові у наданні цієї відпустки. Водночас, виходячи із умов її надання, працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи».

Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, тому рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт.

Законодавець встановив обов'язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявності відповідних обставин, а саме: факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи. Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини.

Вирішуючи питання щодо спірної відпустки, відповідач повинен був оцінити надані позивачкою документи, тобто, перш за все, зрозуміти їх дійсний зміст.

Однак, враховуючи, що поданий позивачем документ виданий іноземною мовою без відповідного перекладу, у відповідача були відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення щодо спірної відпустки, оскільки у своїй діяльності органи державної влади України використовують виключно державну мову.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачці було відомо про необхідність надання перекладу поданого документу (виду на тимчасове проживання у Федеративній Республіці Німеччина), однак подала вона його лише до суду.

Постанова КАС ВС від 29 листопада 2024 року у справі № 480/1234/23.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.