Несвоєчасне декларування після звільнення з держслужби: суд пояснив, що не є поважною причиною

Чечелівський районний суд міста Дніпра розглянув справу № 204/5286/26 щодо притягнення колишньої державної службовиці командування Міністерства оборони України до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання декларації після звільнення. Суд перевіряв наявність поважних причин несвоєчасного подання декларації. 

Суть справи

Суд встановив, що наказом начальника відповідного командування від 30 липня 2014 року особу було призначено на посаду та присвоєно 15 ранг державного службовця. Надалі наказом від 12 січня 2023 року її було звільнено з посади головного спеціаліста командування.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону «Про запобігання корупції» вона була суб’єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а отже — суб’єктом декларування.

Суд звернув увагу, що відповідно до вимог статті 45 Закону та Порядку заповнення і подання декларацій, затвердженого НАЗК, особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, зобов’язані подати щорічну декларацію після звільнення до 1 квітня року, наступного після звітного.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що після звільнення у січні 2023 року колишня державна службовиця подала щорічну декларацію після звільнення за 2023 рік лише 16 квітня 2026 року. Декларація мала бути подана до 1 квітня 2024 року, тому строк її подання було порушено.

У судовому засіданні жінка факт несвоєчасного подання декларації не заперечувала та пояснила, що подала її із запізненням через зайнятість вихованням дітей. Прокурор просив суд визнати її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та призначити мінімальний штраф у розмірі 850 грн.

Позиція та рішення суду

Досліджуючи матеріали справи, суд послався на положення статті 68 Конституції України щодо обов’язку кожного неухильно додержуватися законів України та на норми Закону «Про запобігання корупції», які визначають поняття правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також коло суб’єктів декларування.

Суд також врахував, що після початку повномасштабної війни кампанію декларування було призупинено, однак із 12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон №3384-ІХ, яким було відновлено декларування та функції НАЗК.

Вина особи, як зазначено у постанові, підтверджувалася наказами про призначення та звільнення, копією поданої декларації, повідомленнями уповноважених підрозділів з питань запобігання корупції та матеріалами перевірки Міністерства оборони України. Суд звернув увагу, що під час проходження служби працівникам неодноразово роз’яснювалися вимоги антикорупційного законодавства, строки та порядок подання декларацій, зокрема й після звільнення.

У постанові суд дійшов висновку, що колишня державна службовиця, будучи обізнаною щодо обов’язку та строків подання декларації, без поважних причин не подала її до 1 квітня 2024 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

При визначенні виду стягнення суд врахував повне визнання вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що жінка має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Суд дійшов висновку про необхідність накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Крім того, з неї стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.