Чоловік прожив у квартирі 15 років, але суд постановив виселити його без надання іншого житла: у чому причина

14:31, 22 травня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
У Запоріжжі чоловік понад 15 років проживав у квартирі після смерті її власниці, однак суд дійшов висновку, що він заселився туди без законних підстав.
Чоловік прожив у квартирі 15 років, але суд постановив виселити його без надання іншого житла: у чому причина
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя розглянув справу № 334/1344/25 за позовом Запорізької міської ради до мешканця квартири та ОСББ про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні комунальним майном шляхом виселення і зняття з реєстраційного обліку. Суд досліджував обставини заселення особи до квартири, яка після смерті власниці була визнана відумерлою спадщиною та передана у комунальну власність територіальної громади.

Суть справи

Суд встановив, що після смерті власниці квартири ОСББ звернулося до міської ради із заявою про вжиття заходів щодо пошуку спадкоємців або передачі житла у власність територіальної громади як відумерлої спадщини. За результатами перевірки було підтверджено, що померла повністю сплатила пай за квартиру та набула право власності на неї. У подальшому Ленінський районний суд Запоріжжя визнав квартиру відумерлою спадщиною, а право комунальної власності на житло було зареєстровано за Запорізькою міською територіальною громадою.

Під час перевірки міська рада встановила, що ще у 2010 році після смерті власниці у квартирі був зареєстрований чоловік, який фактично продовжував там проживати. З наданих ОСББ документів випливало, що між ЖБК та цією особою був укладений договір на проживання у так званій «службовій квартирі».

Разом із тим міська рада вказувала, що квартира ніколи не набувала статусу службового житла, не перебувала у розпорядженні кооперативу, а тому правління ЖБК не мало повноважень розпоряджатися нею після смерті власниці. Позивач також наголошував, що реєстрація місця проживання відповідача була здійснена на підставі документа, який не відповідав вимогам житлового законодавства.

Відповідач пояснив, що тривалий час працював у ЖБК та за пропозицією голови кооперативу після смерті власниці квартири вселився до житла, здійснив ремонт та проживав там разом із дружиною. Він зазначив, що розраховував у майбутньому отримати можливість викупити квартиру, а іншого житла не має. Представник ОСББ підтвердила, що рішення про проживання відповідача у квартирі ухвалювалося колишнім керівництвом кооперативу, однак визнала, що правових підстав для проживання у нього не було.

Висновки суду

Суд зазначив, що порядок надання житлу статусу службового приміщення регулюється Житловим кодексом України та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР. Відповідно до цих норм службове житло може бути створене лише на підставі рішення виконавчого комітету відповідної ради, а вселення до такого приміщення допускається виключно на підставі спеціального ордера. Суд встановив, що виконавчий комітет Запорізької міської ради ніколи не приймав рішення про включення спірної квартири до службового житлового фонду, а спеціальний ордер відповідачу не видавався. Договір найму житла також не укладався.

Суд дійшов висновку, що відповідач самовільно вселився до квартири та користувався нею без належних правових підстав. Окремо суд звернув увагу, що під час реєстрації місця проживання був використаний договір про проживання у службовій квартирі, хоча законодавство передбачало необхідність спеціального ордера як єдиної підстави для реєстрації у службовому житлі. На думку суду, повноваження були перевищені як з боку голови ЖБК, так і з боку посадових осіб паспортного столу, які здійснили реєстрацію.

Оцінюючи заявлені вимоги, суд застосував положення статей 317, 319, 321 та 391 Цивільного кодексу України, а також частину третю статті 116 Житлового кодексу України, яка передбачає виселення осіб, що самоправно зайняли житлове приміщення, без надання іншого житла. Суд також врахував практику Верховного Суду та положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на житло та критеріїв допустимості втручання у це право.

Суд підкреслив, що право комунальної власності територіальної громади підлягає захисту нарівні з іншими формами власності, а користування квартирою було отримано без дотримання процедури, прямо передбаченої житловим законодавством.

За таких обставин суд визнав наявними підстави для виселення відповідача з квартири комунальної власності та зняття його з реєстраційного обліку. Позов Запорізької міської ради було задоволено повністю.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group